УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ КАДРОВИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

Анотація

Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванню та розробці практичних рекомендацій щодо удосконалення системи управління кадровим потенціалом (КП) закладів охорони здоров’я (ЗОЗ) України в умовах системного реформування (автономізація, госпітальні округи) та викликів воєнного часу. Кадровий потенціал є критично важливим ресурсом, який безпосередньо визначає якість, доступність та стійкість медичних послуг. Актуальність роботи посилюється потребою у компетентному та мотивованому персоналі, здатному ефективно працювати за новими фінансовими механізмами.

Мета статті полягає в систематизації теоретичних засад та формуванні комплексу практичних інструментів для оптимізації управління людськими ресурсами в медичних закладах, що є критично важливим в умовах тривалого реформування та воєнних викликів.

Проаналізовано наукові праці вітчизняних вчених, які розглядають аспекти професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації управлінських і медичних фахівців. На основі аналізу узагальнено три головні орієнтири покращення управління персоналом, що включають розробку вимог до кадрів, впровадження мотиваційних програм, активне використання внутрішніх та зовнішніх інновацій, а також покращення інтелектуалізації медичних установ. Визначено алгоритм об’єктивного оцінювання КП, що складається із шести послідовних етапів: від аналізу звітності та обґрунтування критеріїв до розробки заходів для підвищення потенціалу. Виявлено ключові недоліки кадрового забезпечення, серед яких невідповідність якості підготовки кадрів сучасним вимогам, відсутність стратегічного планування, значний розрив у заробітній платі та брак фахових менеджерів.

Обґрунтовано пріоритети кадрової політики, орієнтовані на забезпечення кадрами відповідно до потреб та відповідний рівень оплати праці, що сприяє посиленню іміджу та конкурентоспроможності ЗОЗ. Запропоновано застосування сучасних інструментів для вдосконалення управління персоналом. Впровадження цих заходів дозволить мінімізувати ризики, пов'язані із загрозою провалу медичної реформи та погіршенням медико-демографічної ситуації в країні.