ФІНАНСОВИЙ РИНОК ЯК ОСНОВА ОЦІНКИ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ЙОГО ЕФЕКТИВНОСТІ ЧЕРЕЗ РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ: КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ФОРМИ

Анотація

Модель фінансового ринку має сформуватися з урахуванням чітко визначеної предметної області та її об'єктів, що забезпечується шляхом їх класифікування та адекватного представлення за формою. Окреслені процеси є досить значущими, оскільки саме класифікація і форми представлення фінансового ринку формують основу для запуску процесів оцінки та прогнозування його ефективності через результативність. Класифікація фінансового ринку полягає у доповненні його моделі розташуванням й організацією її взаємопов'язаних елементів. Слід зазначити, що для цього мають застосовуватися системи розподілення об'єктів по групах відповідно до наперед визначених ознак, зокрема: 1) ділення фінансового ринку за інформацією про нього (на групи, підгрупи за певною ознакою); 2) виділення логічних зв’язків між групами та підгрупами фінансового ринку. Ці системи розподілення об'єктів ґрунтуються на виявленні/побудові структур, що формують комбінаторну модель фінансового ринку. 

Метою статті є процес дослідження класифікації і форм представлення фінансового ринку як основи оцінки трансформаційних процесів та прогнозування його ефективності через результативність.

Розкрито процес дослідження класифікації і форм представлення фінансового ринку як основи оцінки трансформаційних процесів та прогнозування його ефективності через результативність. Охарактеризовано основні підходи до класифікації фінансового ринку (узагальнений, синкретичний та LOD-у підходи).

Структуризація фінансового ринку за збіжністю щодо економічних відносин із передачі права власності та особливостями законодавчого регулювання цього процесу є базовою та забезпечує представлення інформації в розрізі таких складових, як: валютний ринок; депозитний ринок; ринок кредитів; ринок цінних паперів; ринок похідних цінних; ринок нерухомості. Окреслений підхід до структуризації фінансового ринку формує концептуальне розуміння його моделі як системи S, яка відбиває базові структури, необхідні для визначення об’єктів оцінки та напрямів прогнозування ефективності, через результативність. Щоб забезпечити практичну застосовуваність концептуальної моделі мають бути системно охарактеризовані процедури, методи та алгоритми моделювання.