УПРАВЛІННЯ ЗЕМЕЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ТА ЕКОЛОГІЗАЦІЇ: ПАРАДИГМА СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Анотація

У статті здійснено теоретико-методологічне обґрунтування та структурно-змістовну розробку цілісної парадигми сталого управління земельними ресурсами сільських територій в умовах концепції «подвійного переходу» (digital and green transition). Доведено, що цифровізація надає високоточний інструментальний апарат для моніторингу й аналізу геопросторових даних, а екологізація визначає вектор сталого розвитку, встановлюючи гранично допустимі нормативи техногенного навантаження на агроландшафти.Обґрунтовано роль Комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади (КППРТГ) у форматах баз геоданих (GDB/GeoJSON) як основного інструменту муніципального землевпорядкування. Сформовано трирівневу цифрову архітектуру геопросторового управління земельними активами громади (базовий шар ортофотопланів та ЦМР, тематичні шари ґрунтів і водоохоронних зон, оперативні дані ДЗЗ і БПЛА).Систематизовано класифікацію цифрових інструментів (Sentinel-2, Landsat, SAR, LiDAR, Web-GIS), деталізовано їхнє значення для розробки протиерозійних заходів і точного землеробства. Формалізовано математичну модель балансу органічного вуглецю ґрунту (SOC) та запропоновано цільову функцію для максимізації екологічно-економічного ефекту землекористування. Визначено алгоритми еколого-цифрової рекультивації земель, деградованих унаслідок воєнних дій. Обґрунтовано організаційно-економічний механізм стимулювання сталого землекористування, що охоплює динамічне коригування ставок оренди залежно від якості ґрунту, розвиток вуглецевого фермерства (Carbon Farming), платежі за екосистемні послуги та використання смарт-контрактів на базі блокчейну.