ЕКОНОМІЧНІ ПЛЮСИ РЕВІТАЛІЗАЦІЇ: ДОСВІД ПРОЄКТУ «ПРОМПРИЛАД. РЕНОВАЦІЯ»

Анотація

У статті розглянуто економічні, соціальні та екологічні переваги ревіталізації промислових об’єктів на прикладі проєкту «Промприлад.Реновація» в Івано‑Франківську. Показано, що ревіталізація у сучасних умовах глобалізації та постіндустріальних трансформацій є не лише архітектурною практикою, а й комплексною управлінською стратегією, яка поєднує збереження історичної спадщини з формуванням нових економічних і культурних функцій. Відзначено, що традиційні підходи – консервація та реставрація –  не відповідають сучасним викликам, оскільки не забезпечують інтеграції об’єктів у соціально‑економічне середовище. Особливу увагу приділено фінансовій моделі «Промприлад. Реновація», яка базується на концепції поетапного інвестування. Такий підхід дозволяє мінімізувати ризики, поступово масштабувати проєкт та реінвестувати прибуток із ранніх етапів. У статті показано, що використання принципів Lean Startup через створення мінімально життєздатного продукту стало ключовим фактором залучення інвесторів. Важливим елементом моделі є інтеграція принципів ESG, що передбачає резервування 30% прибутку на культурні та екологічні ініціативи, формуючи позитивний соціальний імідж проєкту. Дослідження також акцентує на екологічних рішеннях, впроваджених у межах ревіталізації: збереження «втіленої енергії» через використання існуючих конструкцій, впровадження систем рекуперації повітря, розвиток економіки замкненого циклу у сфері відходів. Ці заходи сприяють зменшенню антропогенного навантаження на довкілля, підвищенню енергоефективності та формуванню культури відповідального споживання серед резидентів. Соціальна складова проєкту проявляється у створенні нових робочих місць, розвитку освітніх та культурних просторів, що підвищує якість життя громади. Таким чином, ревіталізація промислових об’єктів постає як багатовимірний процес, що поєднує економічну ефективність, екологічну відповідальність та соціальну інклюзію. Кейс «Промприлад. Реновація» доводить, що занедбані промислові території можуть стати драйверами сталого розвитку міст, забезпечуючи гармонійне поєднання історичної автентичності та сучасних потреб. Отримані результати мають як теоретичну, так і практичну цінність для розробки універсальної моделі ревіталізації, яка може бути застосована в українських містах у контексті післявоєнного відновлення та глобальних урбаністичних трансформацій.