СТРУКТУРА ТА ДИНАМІКА ДОХОДІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ

Анотація

Економічна нестабільність посилила фіскальні ризики та актуалізувала питання стійкості доходної бази місцевого самоврядування. У таких умовах структура доходів місцевих бюджетів і їх частка в доходах зведеного бюджету України набувають індикативного значення для оцінювання ступеня централізації публічних фінансів і зміни каналів фінансування власних та делегованих повноважень територіальних громад.

Методологічну основу дослідження становлять системний підхід і методи аналізу та синтезу, застосовані для структуризації доходів місцевих бюджетів за основними компонентами (податкові й неподаткові надходження, міжбюджетні трансферти). Використано статистичні методи й методи порівняння для оцінювання номінальної та реальної динаміки доходів у 2018-2025 рр. Реальні показники отримано шляхом дефлювання номінальних доходів за кумулятивним індексом споживчих цін (база 2018 р.), що дозволило відокремити інфляційно-ціновий ефект від фактичної зміни купівельної спроможності бюджетного ресурсу. Інформаційну базу сформовано на підставі даних Міністерства фінансів України.

Виявлено тенденцію до зменшення частки місцевих бюджетів у доходах зведеного бюджету України – з 47,5% у 2018 р. до 17,3% у 2025 р., що узгоджується з посиленням концентрації ресурсів на центральному рівні, особливо під час пандемії та після початку російсько-української війни. Номінально сукупні доходи місцевих бюджетів зросли на 33,7% (2018-2025), однак після дефлювання їх реальний обсяг у 2025 р. становить близько 69,1% від рівня 2018 р. (реальне скорочення приблизно на 30,9%), із найглибшим просіданням у 2022 р. і частковим відновленням у 2023-2025 рр. Зафіксовано структурний зсув від трансфертно-орієнтованої моделі до моделі з домінуванням власних надходжень: частка податкових і неподаткових доходів у загальному обсязі доходів місцевих бюджетів зросла до 72,8% у 2025 р., тоді як частка трансфертів зменшилася до 26,1%. Власні доходи мають виразно податкоорієнтований характер із домінуванням ПДФО та чутливістю його динаміки до воєнно-інституційних рішень; неподаткові надходження є відносно невеликими й більш волатильними. Трансфертна компонента зазнала якісної трансформації: посилилася роль дотацій як інструмента вирівнювання й компенсації асиметричних територіальних втрат, тоді як субвенційний пакет звузився та став більш цільовим, із домінуванням освітньої субвенції та появою програм, пов’язаних із наслідками збройної агресії.

Доведено, що оцінювання доходів місцевих бюджетів без коригування на інфляцію призводить до переоцінювання реального зміцнення їх ресурсної спроможності: номінальне зростання у 2018-2025 рр. супроводжується істотним зниженням купівельної спроможності доходів. Виявлене зростання питомої ваги власних надходжень не слід трактувати як однозначний приріст фінансової автономії громад, оскільки воно може відображати одночасно й розвиток податкової бази, і перерозподіл ресурсів та зміну архітектури фінансування делегованих функцій у кризові періоди.