РЕАЛІЗАЦІЯ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЗЕРНОВОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ ВИКЛИКІВ: СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ ТА ІНСТИТУЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ

Анотація

У статті досліджено реалізацію експортного потенціалу зернового сектору України в умовах глобальних викликів та повномасштабної війни. Обґрунтовано роль України як одного з провідних експортерів пшениці, кукурудзи та ячменю у забезпеченні продовольчої безпеки країн Азії, Африки, ЄС та Близького Сходу. Проаналізовано динаміку виробництва та експорту зернових у 2019–2024 маркетингових роках, структурні зрушення в експорті, зокрема зростання частки кукурудзи та олійних культур, а також зміни географії поставок унаслідок блокади морських портів, руйнування інфраструктури та логістичних обмежень. Розкрито вплив міжнародних ініціатив («Чорноморська зернова ініціатива», «Шляхи солідарності», альтернативні морські та дунайські маршрути) на часткову стабілізацію експортних потоків. Теоретичною основою дослідження є інституційна економіка та концепція глобальних ланцюгів створення вартості, що дозволяє інтерпретувати експортний потенціал як результат взаємодії державної політики, ринкових стимулів та інфраструктурного розвитку. Сформульовано стратегічні орієнтири нарощування експортного потенціалу: інфраструктурна модернізація, диверсифікація логістичних маршрутів, розвиток глибокої переробки та розширення експорту продукції з доданою вартістю, посилення інструментів управління ризиками (страхування, хеджування, аграрні розписки). Запропоновано напрями інституційних реформ, спрямовані на підвищення прозорості регуляторного середовища, підтримку агровиробників і експортерів, активізацію міжнародної координації. Зроблено висновок, що комплексна логістична, інвестиційна та регуляторна політика є ключовою умовою відновлення та довгострокового зміцнення позицій України на світовому ринку зернових.