ІНВЕСТИЦІЙНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ВІДНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОГО ЖИТЛА В УМОВАХ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

Анотація

У статті досліджено питання інвестиційної політики, спрямованої на соціальне житло, як потужного фактору зміцнення національної безпеки країни. Результати дослідження показують, що забезпечення соціальним житлом в Україні є не просто соціальною ініціативою, або гуманітарним викликом, а стратегічним інструментом для стабілізації соціально-трудових відносин (до речі, і не лише під час війни, а й у післявоєнний період). Житлова безпека має вирішальне значення, оскільки її відсутність перешкоджає працевлаштуванню, демотивує людей до повернення і, відповідно, гальмує ефективне економічне відновлення. Зауважено, що, не зважаючи на значні відмінності у житловій політиці урядів окремих країн-членів ЄС, більшість з них все ж таки мають спільну особливість, яка полягає у прагненні збалансувати соціальний захист із системою мотивації. Основним стимулом є передача соціального житла в оренду, а не у власність, що спонукає орендарів докладати власних зусиль для поліпшення умов проживання і, у свою чергу, дозволяє надати допомогу максимально широкому колу осіб, що належать до числа соціально незахищених верств населення.

Визначено, що в умовах військової агресії, міграційних процесів, руйнування інфраструктури (тобто тих, що становлять загрозу національній безпеці), інвестиційна політика держави є критично важливим, стратегічним інструментом щодо забезпечення ефективного відновлення та сталого розвитку фонду соціального житла. Встановлено, що державна інвестиційна політика за таких умов може вважатися ефективною тільки тоді, коли буде переорієнтованою з класичних економічних цілей на досягнення соціальної стабільності та стійкості відносно безпечних регіонів. Доведено, що хоча соціальне житло не має на меті отримання прибутку, воно все ж таки має значний інвестиційний потенціал для економіки та держави в цілому, оскільки створює позитивні зовнішні ефекти та стимулює розвиток суміжних галузей. Обґрунтовано, що інвестиції у соціальне житло, які значно впливають на задоволення  базових потреб соціально вразливих груп населення, набувають статусу критичних інвестицій безпекового характеру.