СУЧАСНІ РЕАЛІЇ ЦИФРОВІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА В СФЕРІ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

Анотація

У статті досліджено особливості трансформації соціально-трудових відносин у контексті цифровізації суспільства, що стала однією з ключових тенденцій сучасного етапу глобального розвитку. Під впливом цифрових технологій відбувається докорінна зміна способів організації праці, управління людськими ресурсами та соціальної взаємодії. Автором обґрунтовано, що традиційні форми зайнятості, побудовані на стабільних трудових відносинах і фіксованих робочих місцях, поступаються місцем гнучким, дистанційним і платформним моделям праці. Така еволюція трудової сфери забезпечує підвищення мобільності робочої сили, оптимізацію трудових процесів і створення нових можливостей для професійної самореалізації, водночас породжуючи нові виклики, пов’язані із забезпеченням соціального захисту, дотриманням трудових прав і підтриманням балансу між гнучкістю та стабільністю зайнятості. У роботі підкреслено, що цифрова економіка стимулює формування нових форм трудових відносин, у яких ключову роль відіграють цифрові компетентності, здатність до адаптації та готовність до безперервного професійного розвитку.

У межах дослідження визначено ключові напрями трансформації соціально-трудових відносин: по-перше, автоматизація та штучний інтелект змінюють структуру ринку праці, зменшуючи попит на рутинні професії та посилюючи значення творчих і аналітичних компетентностей; по-друге, цифрові платформи створюють нові канали зайнятості, що потребують специфічних механізмів оподаткування, соціального страхування та колективного представництва; по-третє, дистанційна та гібридна праця зумовлюють необхідність формування нових стандартів організації робочого часу, взаємодії та безпеки працівників. Автор наголошує, що ефективна адаптація соціально-трудових систем до умов цифрової економіки потребує міжсекторального партнерства держави, бізнесу та профспілок, спрямованого на формування інклюзивної, соціально відповідальної моделі праці.

У висновках зазначено, що цифровізація суспільства є не лише технологічним процесом, а й стратегічним напрямом розвитку соціально-трудових відносин. Вона відкриває широкі можливості для підвищення продуктивності, гнучкості та конкурентоспроможності працівників, проте водночас актуалізує питання цифрової нерівності, загрози автоматизації робочих місць і необхідності переосмислення соціальних гарантій. Запропоновано орієнтири для модернізації системи управління трудовими ресурсами, включно з розробленням нових механізмів захисту прав працівників цифрової економіки, інтеграцією цифрових технологій у соціальний діалог і формуванням адаптивних стратегій зайнятості. Таким чином, цифрова трансформація визначається як комплексний процес, що вимагає переосмислення економічних, соціальних і правових підходів до організації праці, забезпечуючи водночас розвиток інноваційних моделей зайнятості та підвищення стійкості ринку праці у майбутньому.