ЕВОЛЮЦІЯ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ПІДХОДІВ В МЕНЕДЖМЕНТІ ДО АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕННОСТІ

Анотація

У статті досліджено еволюцію концептуальних підходів в менеджменті до антикризового управління від початку ХХ століття до сучасності. На основі порівняльного аналізу праць класиків управлінської думки (А. Файоль, Е. Мейо), нобелівських лауреатів (Г. Саймон, Дж.Стігліц, Р. Ф. Енгель, Д. Канеман), засновників сучасних ідей та сучасних учених (П. Друкер, Р. Талер, І. Мітрофф) простежено зміну підходів та ідей антикризового управління в менеджменті – від ресурсного та раціонального планування до поведінкових моделей, емоційного лідерства, проактивного мислення й системної готовності до невизначеності.

В статті зосереджена увага на ключових зсувах в управлінських парадигмах: від реактивного реагування до стратегічного передбачення; від централізованого контролю – до адаптивності й життєздатності; від раціональної оптимізації – до евристичного прийняття рішень в умовах інформаційного дефіциту. Значну увагу приділено концепціям «обмеженої раціональності», «управлінню змінами» і «управлінню в турбулентному середовищі», «ухваленню рішень в умовах невизначеності», «п’ятикомпонентній рамці антикризового управління» як базовим складовим сучасного антикризового підходу.

Автор запропонував розглядати еволюцію ідеї антикризового управління в умовах невизначеності через призму чотирьох етапів, кожному з яких надано авторське визначення. Кожен етап відповідає розвитку розглянутої в статті управлінської думки. Це етапи адміністративної стабільності, організаційної адаптації, когнітивної гнучкості, системної життєздатності. Узагальнення наукових підходів дозволило запропонувати авторське уточнення сутності антикризового управління в забезпеченні життєздатності компанії в умовах невизначеності як цілісної, динамічної системи управлінських дій, яка забезпечує життєздатність компанії через раннє виявлення ризиків, організаційне навчання, розвиток гнучких стратегій і підтримку адаптивності.

У статті окреслено перспективи подальших досліджень у напрямі інтеграції цифрових інструментів, когнітивних моделей та розвиток компетентнісного  підходу до формування антикризового потенціалу компаній.