ТРАНСФОРМАЦІЯ СИСТЕМИ РОЗВИТКУ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ НА ОСНОВІ ТОРГОВЕЛЬНОГО ДОСВІДУ КРАЇН G7

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена глибокою трансформацією зовнішньоекономічної діяльності України в умовах повномасштабної війни, руйнуванням усталених торговельних зв’язків, падінням промислового виробництва та виникненням логістичних обмежень. Водночас експорт зберігає ключове значення для підтримання платіжного балансу, валютної стабільності та економічного відновлення країни. Посилення експортного потенціалу розглядається не лише як економічна необхідність, а й як стратегічний пріоритет, що потребує скоординованої взаємодії державних інституцій, бізнесу та міжнародних партнерів. 
Проблемою сучасної системи стимулювання експорту в Україні є її фрагментарність і недостатня узгодженість між різними рівнями управління. Це створює бар’єри для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, особливо для малого й середнього бізнесу, який має обмежений доступ до фінансових, логістичних та аналітичних ресурсів. Глобальні трансформації, спричинені військовою агресією та нестабільністю світової торгівлі, вимагають системного переосмислення підходів до експортної політики. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні теоретичних засад і розробленні ієрархічної моделі посилення експортного потенціалу України з урахуванням досвіду країн «Великої сімки». 
Огляд наукових праць і аналітичних звітів свідчить про широке висвітлення проблематики експорту України, але недостатню увагу до комплексної багаторівневої моделі розвитку. Дослідження акцентують на структурних змінах у торгівлі, порушеннях логістичних ланцюгів та інституційних бар’єрах, тоді як міжнародні організації (USAID, ЄБРР, UkraineInvest, Офіс з просування експорту) вказують на нестачу ефективної координації та обмежені можливості підтримки МСП. 
Аналіз динаміки зовнішньої торгівлі країн G7 за 2015–2023 рр. дав змогу виокремити дві моделі — експортоорієнтовану (Німеччина, Італія, Канада) та імпортозалежну (США, Франція, Японія, Велика Британія), що формуються на основі промислового потенціалу й зовнішньої політики. Україна ж виявляє високу вразливість до зовнішніх шоків, що підтверджується рекордним дефіцитом торговельного балансу у 2022–2023 рр., домінуванням аграрного експорту й зниженням промислових поставок. 
На цій основі запропоновано ієрархічну модель розвитку експортного потенціалу, яка поєднує стратегічні, інституційні та операційні напрями. Її реалізація сприятиме зростанню експортноорієнтованих галузей, модернізації інфраструктури, підвищенню кваліфікації робочої сили та зміцненню позицій України у світовій торгівлі. Запропонована модель може стати основою формування ефективної державної політики підтримки експорту в післявоєнний період та в умовах глобальної конкуренції.