БАР’ЄРИ І КАТАЛІЗАТОРИ СТВОРЕННЯ ЗЕЛЕНИХ СТРАТЕГІЧНИХ АЛЬЯНСІВ

Анотація

У статті досліджено теоретико-методологічні засади формування зелених стратегічних альянсів у промисловості країн із нестабільною економікою, з особливою увагою до українського контексту, що характеризується економічною нестабільністю, структурними трансформаціями та потребою післякризового відновлення. Авторське визначення зеленого стратегічного альянсу представлено як форми довгострокового партнерства між незалежними суб’єктами промисловості та бізнесу, яке поєднує цілі екологічної трансформації з адаптаційною функцією в умовах невизначеності. Зазначено, що такі альянси не лише інтегрують фінансові, технологічні та інтелектуальні ресурси для реалізації екологічних ініціатив, а й виступають індикаторами системних проблем і потенціалу розвитку міжсекторальної взаємодії. Залучення діагностичної функції альянсу дозволяє глибше розуміти як зовнішні бар’єри, так і внутрішні обмеження співпраці, що є особливо актуальним у післякризовий період.

У роботі здійснено структуризацію основних бар’єрів (інституційних, фінансових, культурних, технологічних) та каталізаторів (державна підтримка, міжнародна кооперація, впровадження інновацій), що визначають можливості формування зелених стратегічних альянсів у складному економічному середовищі. Запропоновано типологію сценаріїв розвитку таких партнерств на основі комбінацій сили бар’єрів і активності каталізаторів. Сценарний підхід дозволяє моделювати різні траєкторії розвитку зелених альянсів і визначати критичні зони для втручання з боку державної політики. На основі результатів дослідження сформульовано комплекс практичних рекомендацій щодо формування політик підтримки зелених стратегічних альянсів, включаючи регуляторні, фінансові, інституційні та інформаційні інструменти. Визначено перспективні напрями подальших досліджень, пов’язані з інституційною діагностикою, механізмами фінансування та трансфером міжнародного досвіду.