ЕКОЛОГІЧНИЙ РОЗВИТОК ВІТЧИЗНЯНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В СУЧАСНИХ ТУРБУЛЕНТНИХ УМОВАХ

Автор(и)

  • Руслан Мустафа Огли ШАБАНОВ ННІ «Українська інженерно-педагогічна академія» Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Автор https://orcid.org/0009-0000-0535-6282

DOI:

https://doi.org/10.31891/2307-5740-2025-342-3(1)-2

Ключові слова:

екологія, розвиток, вітчизняні підприємства, сучасні умови, турбулентність

Анотація

Сьогодні екологія займає важливу роль в життєдіяльності більшості сфер. Вочевидь розвиток економіки пов’язаний з екологічними змінами довкілля. За останні роки екологічна система Землі зазнала значного занепаду.  Через нераціональне використання природних ресурсів без подальшого відновлення ефективність екосистем порушується. Функціонал екосистем напряму впливає на рівень життя та добробут людей.

Екологічні зміни навколишнього середовища здебільшого спричинені унаслідок стрімкого розвитку економіки в більшості країнах світу. Потреби населення з кожним роком зростають, а кількість природних благ зменшується, тому зараз важливо налагодити взаємозв’язок соціального, економічного та природного середовищ.

Метою статті є проведення аналізу рівня екологічного розвитку вітчизняного підприємництва та перспективи його розвитку в сучасних турбулентних умовах.

У сучасних умовах глобальних екологічних викликів українські підприємства дедалі більше усвідомлюють важливість переходу до сталого розвитку. Екологічний розвиток підприємств — це не лише вимога часу, а й стратегічна необхідність, що передбачає системне вдосконалення господарської діяльності з урахуванням екологічних факторів. Основна мета цього процесу — гармонійне поєднання економічного зростання з мінімальним негативним впливом на довкілля. Важливу роль у цьому відіграє екологічне підприємництво, яке охоплює як виробництво екологічно чистої продукції, так і впровадження ресурсозберігаючих технологій, використання вторинної сировини, розвиток органічного землеробства та альтернативної енергетики.

У межах державної політики важливу функцію виконує екологічний контроль, що спрямований на забезпечення дотримання законодавчих норм і стимулювання природоохоронної відповідальності бізнесу. Ефективність контролю залежить від гармонійного поєднання законодавчих, економічних, адміністративних та організаційних інструментів. Зокрема, законодавча база регламентує вимоги до екологічної діяльності, економічні важелі — формують систему стимулів і санкцій, адміністративні — забезпечують примусове виконання норм, а організаційні — створюють умови для взаємодії між державою, бізнесом і громадськістю. Разом вони формують систему, яка дозволяє забезпечити не лише контроль, а й розвиток екологічної відповідальності підприємств.

Водночас, попри наявність нормативної бази та інструментів контролю, сучасний стан екологічного підприємництва в Україні залишається неоднозначним. Суттєвими бар’єрами є брак фінансування, застарілі технології, низький рівень екологічної свідомості підприємців та недостатня підтримка з боку держави. Тому перспективи розвитку екологічного підприємництва напряму залежать від посилення державної політики, інвестування в інновації, а також формування культури сталого розвитку як серед підприємств, так і серед споживачів. В умовах євроінтеграції, активізація екологічного підприємництва може стати не лише засобом охорони довкілля, а й конкурентною перевагою на міжнародному ринку.

Таким чином, екологічний розвиток підприємств в Україні є ключовим чинником сталого зростання економіки та збереження навколишнього середовища. Для його ефективної реалізації необхідні не лише контрольні та законодавчі механізми, а й активна участь бізнесу, інвестиції в екотехнології та формування екологічної культури. Лише за умови комплексного підходу екологічне підприємництво стане реальною конкурентною перевагою України на світовій арені.

Завантаження

Опубліковано

15.05.2025

Як цитувати

ШАБАНОВ, Р. М. О. (2025). ЕКОЛОГІЧНИЙ РОЗВИТОК ВІТЧИЗНЯНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В СУЧАСНИХ ТУРБУЛЕНТНИХ УМОВАХ. Herald of Khmelnytskyi National University. Economic Sciences, 342(3(1), 17-25. https://doi.org/10.31891/2307-5740-2025-342-3(1)-2