МІЖКУЛЬТУРНА КОМУНІКАЦІЯ У ПРОЦЕСІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Анотація

Статтю присвячено питанням міжкультурного спілкування та його викликам в контексті євроінтеграції. Дослідження має на меті провести аналіз та узагальнення наявних теоретичних засад міжкультурних комунікацій та виявити основні бар’єри, що постають в процесі міжкультурного спілкування в контексті євроінтеграції.
В дослідженні представлено теоретичні підходи до аналізу міжкультурної взаємодії, її значення для адаптації до культурного різноманіття, а також роль у формуванні загальноєвропейської ідентичності. Проаналізовано становлення поняття «міжкультурна комунікація», при цьому особливу увагу приділено концепціям провідних вчених, які дозволяють оцінити вплив культурних відмінностей на ефективність комунікації, що вкрай важливо з огляду на мету дослідження.
Обґрунтовано, що міжкультурна комунікація це не лише мовний обмін, а складна система невербальних сигналів, культурних кодів і контекстуальних факторів. Виявлено, що міжкультурна комунікація сприяє взаєморозумінню та виступає ключовим інструментом в процесах глобалізації, міжнародного співробітництва та євроінтеграції. В дослідженні виявлено значущість системного, когнітивного та мережевого підходів до аналізу міжкультурної комунікації. Визначено, що системний підхід використовується для досліджень у рамках концепції інформаційного суспільства, де особливу увагу приділяють засобам передавання, збереження та інтерпретації інформації між культурами; когнітивний підхід фокусується на процесах сприйняття, обробки та інтерпретації інформації під час міжкультурної комунікації; мережевий підхід ґрунтується на оцінці ролі глобальних ЗМІ, соцмереж та платформ у формуванні іміджу національних культур.
В статті проаналізовано проблеми, що постають в процесі євроінтеграції через культурні відмінності, зокрема, мовні бар'єри, соціокультурні стереотипи та історичні суперечності. Дослідження виявило, що інтенсивні міграційні процеси, з одного боку, збагачують культурне середовище ЄС, але з іншого боку, створюють певні соціальні труднощі, що потребують системного підходу до інтеграції мігрантів. Визначено, що для подолання обґрунтованих бар’єрів доцільним є впровадження освітніх програм, платформ культурного обміну, мовної політику, цифрових технології та програм підтримки мігрантів. 
Загалом, дослідження показало що міжкультурна комунікація виступає важливою складовою євроінтеграційних процесів, що сприяє розвитку взаєморозуміння, толерантності та співпраці серед країн ЄС, а також вказує на необхідність реалізації відповідних стратегій для ефективної міжкультурної взаємодії.