ДЕЛЕГОВАНА МОДЕЛЬ ГРОШОВОГО ОБІГУ: ЕФЕКТИВНІСТЬ РОБОТИ УПОВНОВАЖЕНИХ БАНКІВ

Анотація

Не дивлячись на інтенсивне впровадження у банківській сфері ІТ-технологій, наслідком чого є інтенсивний розвиток безготівкових розрахунків, навіть при постійному збільшенні безготівкових розрахунків, грошова маса поза банками постійно збільшується, тим самим залишається проблема забезпечення кількості та якості готівки. До 2016 року відповідальність за забезпечення якості готівки в обігу та її розмінності було покладено Національний банк України, однією із функцій якого є забезпечення державної грошово-кредитної політики. У пошуках ефективної політики в організації готівкового обігу Правління Національного банку України у 2016 році започаткувало перехід до делегованої моделі забезпечення готівкового обігу, що передбачає участь у забезпеченні готівкового обігу безпосередньо Національного банку та уповноважених банків і СІТ-компаній за правилами та під його контролем.

Автором статті проведений аналіз результатів впровадження делегованої моделі стратегії готівкового обігу в питаннях забезпечення якості готівки, її достатності поза банками, повноти виконання уповноваженими банками функцій у забезпеченні заявок комерційних банків на підкріплення та приймання надлишків готівки, достатності розроблених заходів функціонування делегованої моделі стратегії готівкового обігу в країні.

При дослідженні теми автором зроблені висновки про наявність на даний час ризику втрати контролю за якістю готівки в обігу, а також забезпечення готівки у необхідній кількості за вимогою комерційних банків через недосконалість встановлених відносин між регулятором і уповноваженими банками та технічною і організаційною неготовністю для виконання цього завдання зі сторони уповноважених банків. На думку автора однією із причин повільного переходу до делегованої моделі готівкового обігу є те, що уповноваженим банкам вигідно працювати на себе, використовуючи запаси Національного банку. Вирішення цієї проблеми Національним банком України можливе шляхом внесенням певних коректив у нормативно-правову документацію.