СТІЙКІСТЬ АГРОХОЛДИНГІВ АГРОХОЛДИНГІВ В ЄВРОПІ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Анотація

У статті досліджено стійкість агрохолдингів в Європі в умовах децентралізації економіки.. Встановлено, що сферою сталого сільського господарства є економічна стійкість агрохолдингів. Агрохолдинги повинні отримувати такий дохід, щоб вони могли покрити всі свої витрати.

Спільна сільськогосподарська політика наразі вирішує багато довгострокових питань, але вона також має мати справу з новими проблемами. Можна просто сказати, що з довгострокової перспективи CAP (Спільна сільськогосподарська політика) в ЄС спрямована на підтримку доходів ферм для досягнення збалансованого продуктивного сільського господарства. Відносно новий фокус зеленої Європи спрямований на взаємну взаємність багатьох різноманітних аспектів з наголосом на навколишньому середовищі. Проте економічну стійкість сільськогосподарських підприємств не можна нехтувати в картині нових цілей політики. Дослідження зосереджено на питанні подвійної структури господарств, яка характеризується різним характером двох груп сільськогосподарських підприємств і зустрічається особливо в країнах, що пройшли трансформацію сільського господарства. Подвійна структура ферм у сільському господарстві є відносно незвичайною серед держав ЄС, для якої загальноприйнятої методології ЄС недостатньо.

З представлених даних помітні значні відмінності як між типом господарства, так і між господарствами з різними економічними розмірами в межах окремих спеціалізацій. Найбільше навантаження мають господарства змішаного виробництва та виробництва молока. Зазвичай у великих і дуже великих господарствах наймають оплачуваних працівників, тоді як у малих і середніх господарствах більша частка власної праці. Більші холдинги мають більше доступного зовнішнього капіталу, на який припадає майже 40% загальних активів тваринницьких холдингів. Зі збільшенням розміру господарства частка землі у власності та частка постійних пасовищ зменшується.

Найбільшу частку стійких господарств було виявлено у господарствах, які зосереджені на виробництві молока. З точки зору розміру найбільше загрожують дрібні господарства, що підтверджено для всіх виробничих напрямків. Навпаки, більш великі та дуже великі холдинги були включені до групи життєздатних холдингів. Цей висновок підтверджує необхідність підтримки життєздатності та стійкості невеликих екстенсивних ферм. Це господарства, орієнтовані на пасовищне утримання худоби. Ці ферми розташовані у віддалених районах, які потребують сталого утримання. Сільське господарство важливе для збереження зайнятості та соціальної взаємодії, щоб сільська місцевість не залишалася покинутою. Актуальним видом такої підтримки є перерозподіл. Ця методологія була застосована як один із факторів оцінки впливу для його визначення.