МІСЦЕВІ БЮДЖЕТИ У ВОЄННИЙ ЧАС: МОЖЛИВОСТІ СПІВПРАЦІ ДЕРЖАВИ ТА СОЦІАЛЬНИХ ІНСТИТУТІВ

Анотація

Повномасштабна війна в Україні суттєво трансформувала структуру, функції та пріоритети місцевих бюджетів, змусивши громади переорієнтовувати ресурси з програм розвитку на забезпечення базових послуг, гуманітарну допомогу та оборонні потреби. У статті досліджено адаптивний потенціал системи місцевих бюджетів в умовах воєнного стану та можливості співпраці органів влади із соціальними інститутами для підвищення прозорості, легітимності й фіскальної стійкості. Використано порівняльний і аналітико-описовий підходи з урахуванням даних про суспільну довіру, міжнародного досвіду партисипативного бюджетування та української практики цифрового управління публічними фінансами. Обґрунтовано, що зниження довіри до політичних інститутів і водночас зростання довіри до Збройних сил України, волонтерських організацій, церков і громадських об’єднань створює нові можливості для спільного управління місцевими фінансами. У роботі запропоновано концепцію «воєнної архітектури участі», що передбачає інституціоналізацію участі соціальних інститутів у процесі розподілу бюджетних ресурсів. Така модель сприяє підзвітності, зменшує корупційні ризики й посилює соціальну згуртованість через механізми дорадчих бюджетних рад, муніципальних фондів довіри та програм співфінансування. Емпіричні приклади, зокрема цифрова платформа DREAM та практика бюджету участі в Івано-Франківську, демонструють, як прозорість і громадська участь відновлюють суспільну довіру та зміцнюють фінансову резильєнтність громад. Зроблено висновок, що ефективне управління публічними фінансами у воєнний час ґрунтується не лише на обсягах ресурсів, а й на довірі, партнерстві та адаптивному менеджменті. Посилення взаємодії між державою і соціальними інститутами є ключовою передумовою повоєнного відновлення та сталого розвитку територій.