ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОЇ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ
DOI:
https://doi.org/10.31891/2307-5740-2023-322-5-4Ключові слова:
кадровий потенціал, етапи розвитку кадрового потенціалу, організаційно-економічна модель, аграрні підприємства, ключові ролі учасників процесуАнотація
В даній статі розглянуто підхід до формування організаційно-економічної моделі розвитку кадрового потенціалу для аграрного підприємства. В основі її досвід американського (європейського) та японського менеджменту. Така модель, на думку автора, – це сім кроків, яке має пройти організація і дозволяє управляти цим процесом в довгостроковій перспективі. Етапи розвитку кадрового потенціалу: 1. Формування керівної коаліції підприємства з п’яти категорій потенціальних учасників – старших менеджерів, менеджерів команд або лінійних менеджерів, співробітників «першої лінії», молодих працівників та фахівців з персоналу. 2. Формування уявлення про майбутній кадровий склад, з огляду на майбутнє, не ускладнюючи процес, вимірюючи успіх, зосереджуючись на декількох темах, які будуть мати реальне значення. 3. Оцінка можливостей, які є (наявного кадрового потенціалу). 4. Визначення відстані – «розриву» в кадровому потенціалу, мета яких - визначити відстань і розбіжності між реаліями від прагнень майбутнього. 5. Створення карти розвитку кадрового потенціалу, виходячи із розуміння, що організації – це системи, що розвиваються динамічно, а системне мислення – це спосіб управляти динамікою розвитку підприємства, і позначати мертві зони. 6. Моделювання рушійних сил розвитку кадрового потенціалу, керувати процесами, які створюють цінності, розуміти сили, які вступають на підтримку і проти змін. 7. Перехід до дій.
В результаті запропоновали модель, яка полягає в тому, щоб надати агропідприємствам, незалежно від організаційної форми, розміру чи структури капіталу і власників розуміння щодо формування кадрового потенціалу, який наряду із продуктами підприємства виступає цінністю. Запропонований підхід є результатом подальшого розвитку ідей про живу стратегію організації, врахування законів випадковості, причинності і волі, спрямованості на довгострокову перспективу.