АДАПТАЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ ЗЕРНОТРЕЙДЕРІВ В УМОВАХ ГЕОПОЛІТИЧНИХ ШОКІВ І ФІНАНСОВИХ, ЛОГІСТИЧНИХ, ІНФРАСТРУКТУРНИХ ТА ЕНЕРГЕТИЧНИХ ВИКЛИКІВ

Анотація

Війна в Україні, розв’язана РФ, перетворилась на подію глобального політичного і економічного масштабу – повністю розбалансувала  світову економічну  систему, поставила під загрозу глобальну продовольчу і енергетичну безпеку та породила  низку інших економічних асиметрій. Для України, економіка якої останнім часом спиралась на зернову галузь та зернотрейдинг, це стало особливим випробовуванням. Модель її розвитку зазнала суттєвих трансформацій, та, в першу чергу, змістились акценти у співвідношенні вирішальної  ролі основних інституцій–акторів, які визначають долю національної і світової економіки та їхньої динаміки і стабільності.   На прикладі реалізації зернового експортного потенціалу України в умовах війни у даному дослідженні аналізується роль транснаціональних акторів – зернотрейдерів з акцентом на гнучкість їхніх енергетичних, логістичних, фінансових і інфраструктурних стратегій.

Автори дійшли висновку, що в умовах жорсткого протистояння держав глобальні дисбаланси в системі продовольчої безпеки, спричинені війною, стимулювали світову спільноту до пошуку шляхів вирішення проблеми. З метою її вирішення були активовані механізми двосторонньої і багатосторонньої економічної дипломатії та надана всебічна  політична і економічна підтримка Україні. Державна підтримка, яка надавалась виробникам і зернотрейдерам Україною, також була орієнтованою на гарантування світової продовольчої безпеки. Проте, основними ефективними акторами у переговорному процесі під час війни стають транснаціональні зернові і зернотрейдингові корпорації, які, водночас, задіяли свій економічний потенціал для посилення енергетичної безпеки, розбудови нової інфраструктури, формування фінансових мереж в Україні, організації міжнародної логістики і  цілу низку  інноваційних стратегій, непритаманних їм у довоєнний час. Корпоративна дипломатія і економічна діяльність транснаціональних зернотрейдингових корпорацій була ефективнішою за політичну волю держав і світової спільноти.

Міжнародні зернотрейдери виявили безпрецедентну стійкість, трансформувавшись із довоєнних моделей, орієнтованих на мінімізацію витрат, у воєнні операції, сфокусовані на ризиках і резервуванні. Нова парадигма ґрунтується на багаторутному резервуванні, динамічному контрактуванні, стратегічному буферизації у третіх країнах та глибокій інтеграції геополітичної розвідки в щоденні торгові рішення. Український кейс став глобальним еталоном трейдингу товарів в умовах тривалого військового конфлікту і вже впливає на корпоративні стратегії в інших вразливих зерноекспортуючих регіонах.