СТРАТЕГІЧНІ ВЕКТОРИ УПРАВЛІННЯ СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

Анотація

В Україні створено підґрунтя для розбудови спортивно-оздоровчої діяльності. Наразі діє Стратегія розвитку фізичної культури і спорту до 2028 року, що визначає мету, стратегічні вектори та принципи розбудови спортивно-оздоровчої діяльності в Україні. Однак довгострокові документи  не враховують сучасні тенденції змін. Не встигла економіка країни зміцнитися після пандемії короновірусної інфекції, як почалася повномасштабна війна росії проти України, що призвело до значного скорочення фінансування  сфери фізичної культури і спорту та не виконання поставлених стратегічних задач. Саме тому, в сучасних умовах важливо здійснювати дослідження стратегічних векторів управління спортивно-оздоровчої діяльності та визначати шляхи їх удосконалення.

Метою статті є дослідження стратегічних векторів управління спортивно-оздоровчої діяльності та визначення шляхів їх удосконалення.

Досліджено стратегічні вектори управління спортивно-оздоровчої діяльності та визначено шляхи їх удосконалення. Розкрито мету і вектори Стратегії розвитку фізичної культури і спорту до 2028 року. Визначено ризики векторів  та ефект від реалізації Стратегії розвитку фізичної культури і спорту до 2028 року. Наголошено, що за сучасного стану  неможливо реалізувати важливі стратегічні вектори. Введення інтенсивних бойових дії на значній території країни призводять до руйнування не тільки військових об’єктів, а ще й і спортивної інфраструктури. Визначено, що за умов фінансування виконання визначеного вектору є не доцільним. В цілому ж визначені в Стратегії стратегічні вектори розвитку є прийнятними до сучасних умов їх реалізації.

Наведено концептуальну модель забезпечення стратегічного розвитку спортивно-оздоровчої діяльності. Розкрито першочергові завдання державної політики розвитку спортивно-оздоровчої сфери. Обґрунтовано, що для спортивно-оздоровчої сфери в України варто окремо виділити функціональні сектори, кожен з яких потребує розробки так званого «стратегічного набору», що включає механізми його розвитку, функціонування, управлінського, ресурсного й інформаційного забезпечення. Наголошено, що кожний з наведених секторів характеризується певними специфічними ознаками, суб’єктною спрямованістю, потребами та особливостями розвитку, вважаємо за доцільне виокремлення кожного блоку та розроблення окремої стратегії, що входитиме у загальний стратегічний набір.