МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ОЦІНКИ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ТРАНСПОРТНУ СИСТЕМУ УКРАЇНИ

Анотація

Транспортна система на сьогодні відіграє дуже важливу роль в забезпеченні соціально-економічного розвитку країни, вона виконує оптимізацію різноманітних потокових процесів пов’язаних із перевезеннями. Ефективність функціонування транспортної системи залежить від використання організаційно-інноваційних резервів, що набуває особливого значення в умовах протидії російській агресії. Руйнування інфраструктури, яке спостерігається в Україні за наслідками російського вторгнення додатково актуалізує необхідність дослідження питань пов’язаних із розвитком транспортної системи та відновленням транспортно потенціалу з метою забезпечення процесів виробництва та систематизації потокових процесів в соціально-економічній сфері. Метою написання статті є процес формування методичних підходів щодо оцінки ресурсного потенціалу та оцінювання їх впливу на транспортну систему України. Запропоновані методичні підходи до оцінки взаємозв’язків між параметрами транспортного потенціалу України базуються на тлумаченні категорії «транспортний потенціал» через виокремлення основних його параметрів – ресурсного забезпечення та результатів функціонування, між якими існує взаємозв’язок, а саме: рівень ресурсного забезпечення формує результати функціонування. Ресурсне забезпечення запропоновано характеризувати статистичними показниками, що відображають матеріальні, людські та інвестиційні ресурси, а результати функціонування – вартісним виміром обсягу реалізованої продукції за видом економічної діяльності «Транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність». Доведено наявність кореляційної залежності між обсягом реалізованої продукції в транспортній системі та відповідними показниками ресурсного забезпечення. Доведено, що найбільший вплив на зростання величини результатів функціонування сфери транспорту мають капітальні інвестиції. Функціональний вигляд побудованих кореляційних рівнянь створює економіко-математичну оцінку реального стану впливу матеріальних, людських та інвестиційних ресурсів на результати функціонування транспортної сфери, а також дає можливість структурувати ресурси для досягнення бажаного результату та формувати прогнози розвитку транспортної галузі. Запропоновані методичні підходи можливо у подальшому розвинути у напрямку розробки механізмів стимулювання поетапної модернізації транспортної системи України, що буде особливо актуальним на етапі післявоєнного відновлення інфраструктури та економіки країни.