ФОРМУВАННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ НА ЗАСАДАХ ІНКЛЮЗИВНОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.31891/2307-5740-2023-318-3-33Ключові слова:
сталий розвиток, інклюзивний сталий розвиток, національна економіка, цілі сталого розвиткуАнотація
Характерною особливістю минулого століття стало прагнення людства до забезпечення економічного і технологічного розвитку, що вважалося основою для досягнення добробуту і покращення рівня життя. Однак, цей прогрес супроводжувався використанням природних ресурсів та забрудненням навколишнього середовища, а економіка, довкілля та суспільні інститути функціонували ізольовано один від одного.
Глобальні екологічні проблеми, голод, збідніння значної частини населення, деградація моралі та інші виклики, з якими світ зіткнувся на початку ХХI століття, спонукали прогресивну міжнародну громадськість та недержавні організації до започаткування нового підходу - концепції сталого розвитку. Ця концепція, яка виникла як продовження концепції ноосфери В. Вернадського, передбачає узгоджений розвиток економіки, екології та соціальної сфери з метою забезпечення якості життя людей, збереження довкілля та соціального прогресу.
Метою статті є процес формування сталого розвитку національної економіки на засадах інклюзивності.
Проведено поєднання слів «сталий» та «інклюзивний» в термін «сталий інклюзивний розвиток», що відображає спробу поєднати два важливі аспекти розвитку: екологічну стійкість та соціальну інклюзію. Визначено, що сталий розвиток визначається як розвиток, який задовольняє поточні потреби людей, не погіршуючи можливостей майбутніх поколінь задовольняти їх власні потреби. Відповідно покликаний забезпечити баланс між економічними, соціальними і екологічними аспектами розвитку, забезпечуючи збереження природних ресурсів та охорону довкілля.
Здійснено оцінку сталого інклюзивного розвитку України, у процесі якої визначено, що термін «сталий інклюзивний розвиток» відображає спробу поєднати два важливі аспекти розвитку: екологічну стійкість та соціальну інклюзію. Такий розвиток відображає важливість забезпечення гармонічного розвитку суспільства, де враховуються як потреби сучасних поколінь, так і потреби майбутніх поколінь, а також включення всіх членів суспільства. Визначено основні принципи сталого інклюзивного розвитку: недискримінація, рівність можливостей, доступ до освіти, охорони здоров'я та соціальних послуг.
