АНАЛІЗ ПРАВОВИХ МЕХАНІЗМІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
DOI:
https://doi.org/10.31891/2307-5740-2024-334-7Ключові слова:
інформація, інформаційна безпека, інформаційна інфраструктура, національна безпеки, інформаційні загрози, інформаційні системи, Інтернет, Європейський Союз (ЄС), Організація Об’єднаних Націй (ООН), Рада ЄвропиАнотація
Стаття присвячена аналізу міжнародного досвіду у сфері забезпечення інформаційної безпеки, зокрема діяльності таких міжнародних організацій, як ООН, Рада Європи та Європейський Союз. Розглянуто законодавчі акти та резолюції, що регулюють питання інформаційної безпеки, кіберзлочинності та захисту прав людини в інформаційному просторі.
Основну увагу приділено розвитку правових механізмів та нормативно-правового регулювання в межах ЄС, включно з Директивою NIS та її оновленням NIS 2, які визначають стандарти кібербезпеки для країн-членів. Окремо висвітлено питання інтеграції міжнародних норм у національне законодавство окремих держав.
Окремо акцентовано на важливості Загальної декларації прав людини (1948) і Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950) для формування міжнародного правового регулювання інформаційної безпеки. Стаття охоплює аналіз міжнародних правових документів, спрямованих на боротьбу з кіберзлочинністю, включаючи Конвенцію Ради Європи про злочини у сфері комп'ютерної інформації та Директиву ЄС 2016/1148. Описані сучасні ініціативи та заходи ЄС у галузі кібербезпеки, зокрема запровадження Директиви NIS 2, яка встановлює суворі вимоги до забезпечення мережевої безпеки та взаємодії держав-членів.
Визначено, що основні принципи законодавчого регулювання суспільних відносин у сфері інформаційної безпеки сформульовані в основних міжнародних документах і, як показує їх аналіз, є загальновизнаними та пріоритетними у розвитку інформаційного законодавства для України.
