ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ РИНКІВ ПРОДУКЦІЇ ПТАХІВНИЦТВА
DOI:
https://doi.org/10.31891/2307-5740-2023-320-4-18Ключові слова:
птахівництво, птахівнича продукція, продовольство, м'ясо птиці, виробництво, регіональні ринки продукції птахівництваАнотація
Однією з найефективніших галузей агропромислового комплексу є галузь птахівництва, що забезпечує найбільшу віддачу продукції одиницю витрачених матеріально-технічних ресурсів. Галузь птахівництва характеризується відсутністю сезонності виробництва, що забезпечує рівномірне надходження доходів та використання трудових ресурсів, а також безперебійне постачання населення продукцією. Найважливішим фактором розвитку галузі є наявність збалансованого ринку. В умовах значної імпортної залежності, що зберігається, вдосконалення формування вітчизняного ринку продукції птахівництва є одним з актуальних завдань науки і практики,вирішення яких дозволить наситити ринок дієтичними та високоякісними продуктами харчування. У статті обґрунтовано фактори стрімкого зростання виробництва птахівничої продукції: найнижчі витрати порівняно з іншими видами худоби на отримання приросту 1 ц живої маси; активізація інвестиційних вкладень; техніко-технологічне оновлення матеріальної бази та розширення виробничих потужностей; якісне покращення генетичного матеріалу; використання сучасних інструментів маркетингу; стан попиту і пропозиції; конкурентне середовище; сприятливі характеристики географічного, природно-кліматичного та демографічного аспектів розміщення регіональних ринків; орієнтація при розміщенні підприємств птахівництва на вертикальну інтеграцію, включаючи наближеність до кормової бази; державна фінансова підтримка галузі. Проаналізовано виробництво м’яса птиці протягом 2000-2023 рр. та яєць курячих. Проведено детальний огляд пропозиції продукції птахівництва на ринках та причини її зміни протягом 2021-2023 років. Розкрито стан та перспективи розвитку експортно-імпортних операцій на регіональних ринках птахівництва та участі України у цих процесах. Обґрунтовано, що майбутні успіхи визначаються плануванням усіх бізнес-процесів не на тривалу перспективу; існуванням/відсутністю дії зернових угод на міжнародному рівні; кон’юнктурою аналогічних зарубіжних товарів та світовими цінами порівняно з національними пропозиціями; пролонгацією державної фінансової підтримки галузі; природно-кліматичними умовами наступних років, які визначають разом із інноваційно-інвестиційним оновленням підприємств галузі перспективи цін на корми, обсяги виробництва продукції, ціни на продукцію та обсяги споживчого попиту.
