ПРИНЦИПИ СТРАТЕГІЧНИХ КОМУНІКАЦІЙ У ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ

Анотація

У статті на підставі аналізу підходів до визначення сутності та змісту сформульовано принципи стратегічних комунікацій у публічному управлінні. Принципами стратегічних комунікацій визначено закономірності, відносини та взаємини, основоположні ідеї, засади та правила, що є підґрунтям для поведінки всіх суб’єктів стратегічних комунікацій та учасників комунікативного процесу й інформаційних відносин, діяльність яких регулюється законодавством. Для ефективної підтримки стратегічних цілей держави важливе значення має сутність комунікації як основи спілкування, яке проходить чотири етапи чи відбувається у чотирьох сферах. Ефективність функціонування стратегічних комунікацій у публічному управлінні полягає в дотриманні таких принципів: зв’язку з довгостроковою національною стратегією (Grand Strategy), кваліфікованого лідерського управління, правдивості, доступності та відповідності цінностям і ментальним уявленням цільових аудиторій, діалогу, масштабності, узгодженості дій, спрямованості на результат, правильності вибору аудиторії, повідомлення, часу та місця, безперервності. Важливим аспектом комунікаційних стратегій є те, що їх розробка має бути одним із важливих завдань керівника органу влади та розроблятись у відповідності до визначених відповідною стратегією чи програмою цілей. Автор звертає увагу на те, що практична складова зазначених принципів полягає в тому, що вони повністю визначаються ставленням до них публічних службовців, виробників та споживачів. Становлення принципів має спиратися на ретельне їх наукове обґрунтування й відповідні спеціальні вимоги, серед яких головними є відображення в них суттєвих і необхідних закономірностей, взаємозв’язків, взаємовідносин у структурах державної влади. Визначено, що принципи стратегічних комунікацій – це закономірності, відносини та взаємини, на яких ґрунтується їх організація і здійснення в практичному вимірі та які можуть бути сформульовані в певні правила; основоположні ідеї, засади, правила, що є підґрунтям для поведінки всіх суб’єктів стратегічних комунікацій та учасників комунікативного процесу й інформаційних відносин, діяльність яких регулюється законодавством.