АДАПТИВНЕ ЛІДЕРСТВО КЕРІВНИКА СИСТЕМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ЯК ЧИННИК СТІЙКОСТІ ТА РЕВІТАЛІЗАЦІЇ ПУБЛІЧНИХ ІНСТИТУЦІЙ

Анотація

У статті розглянуто теоретико-концептуальні засади адаптивного лідерства керівника системи публічного управління як важливого чинника забезпечення стійкості та ревіталізації публічних інституцій в умовах динамічних суспільно-політичних, економічних, технологічних та безпекових трансформацій. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переосмислення традиційних підходів до управлінського лідерства, які в умовах високої невизначеності, кризових явищ, інституційних дисфункцій та швидких змін суспільних потреб не завжди забезпечують належну спроможність публічних інституцій до адаптації та відновлення. Розкрито зміст адаптивного лідерства як управлінського підходу, орієнтованого не лише на оперативне реагування на проблеми, а й на системну трансформацію публічних інституцій відповідно до нових викликів та суспільних потреб. Обґрунтовано взаємозв’язок адаптивного лідерства зі стійкістю публічних інституцій, що проявляється у здатності зберігати функціональну спроможність, безперервність управлінських процесів, інституційну пам’ять, довіру стейкхолдерів та здатність до відновлення після кризових впливів. Визначено ключові характеристики адаптивного лідера в публічному управлінні, серед яких системне мислення, управління змінами, стратегічна гнучкість, емоційна та комунікативна компетентність, здатність працювати з невизначеністю, делегування повноважень, розвиток командної взаємодії, інноваційність та орієнтація на суспільний результат. Розглянуто роль керівника у формуванні організаційної культури, заснованої на відкритості до змін, навчанню, взаємній відповідальності, довірі та постійному вдосконаленні управлінських процесів. Узагальнено основні напрями реалізації адаптивного лідерства в системі публічного управління, зокрема розвиток управлінської спроможності керівників, формування адаптивної організаційної культури, посилення горизонтальної та міжінституційної взаємодії, цифровізацію управлінських процесів, розвиток компетентностей персоналу, впровадження механізмів управління змінами та кризового реагування, а також використання інноваційних підходів до прийняття управлінських рішень.