ТРАНСФОРМАЦІЯ РОЛІ КЕРІВНИКА СИСТЕМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ РЕВІТАЛІЗАЦІЇ: ВІД АДМІНІСТРАТОРА ДО АГЕНТА ЗМІН

Анотація

У статті досліджено трансформацію ролі керівника системи публічного управління в умовах ревіталізації, що передбачає оновлення управлінських підходів, інституційних механізмів та способів взаємодії органів публічної влади із суспільством. Актуальність дослідження визначається необхідністю переосмислення ролі керівника системи публічного управління в умовах масштабних суспільних трансформацій, кризових явищ, цифровізації, інституційної модернізації та реалізації завдань відновлення України. У таких умовах ефективність управлінської діяльності дедалі більше залежить не лише від здатності керівника забезпечувати виконання нормативно визначених функцій, а й від його спроможності формувати стратегічне бачення, мобілізувати людський потенціал, управляти змінами, забезпечувати комунікацію із заінтересованими сторонами та створювати умови для реалізації інноваційних управлінських рішень. Установлено, що трансформація ролі керівника відбувається за такими взаємопов’язаними напрямами: від оперативного адміністрування до стратегічного лідерства; від контролю за виконанням рішень до управління змінами; від вертикальної взаємодії до мережевої та партнерської моделі; від орієнтації на стабільність до формування спроможності системи адаптуватися до змін; від використання переважно адміністративних інструментів до поєднання управлінських, комунікаційних, цифрових та інноваційних інструментів. Особливу увагу приділено лідерському потенціалу керівника як ключовій передумові успішної ревіталізації. Визначено, що його складовими є стратегічне мислення, адаптивність, управління змінами, комунікативна компетентність, емоційний інтелект, здатність до командоутворення, інноваційність, цифрова компетентність, відповідальність та орієнтація на публічну цінність. Доведено, що поєднання зазначених характеристик дає змогу керівнику не лише реагувати на існуючі виклики, а й формувати проактивну управлінську позицію та створювати передумови для інституційного розвитку.