ТРАНСМІСІЙНІ КАНАЛИ ЯК АРХІТЕКТУРА ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ТА НЕОІНДУСТРІАЛЬНОГО ВІДНОВЛЕННЯ

Анотація

Метою статті є систематизація ключових елементів каналів передачі як архітектури економічного розвитку в умовах цифровізації та неоіндустріального оновлення та розробка концептуальної моделі їх структурних та функціональних взаємозв'язків. У статті систематизовано ключові елементи та досліджено структурні взаємозв'язки трансмісійних каналів економічного розвитку – інформаційного, фінансового, інвестиційного та інституційного. Обґрунтовано, що традиційне трактування трансмісійного механізму, сформоване переважно в межах монетарної теорії, є недостатнім для пояснення того, як імпульси економічної політики та ринкових сигналів перетворюються на реальні зрушення у виробництві, зайнятості та добробуті в умовах структурної трансформації економіки. Доведено доцільність розгляду чотирьох каналів не як паралельних, а як ієрархічно й функціонально пов'язаних підсистем єдиного трансмісійного контуру, у якому інформаційний канал формує очікування та знижує асиметрію інформації, фінансовий — перетворює ці очікування на вартість і доступність капіталу, інвестиційний — трансформує капітал у реальні активи та потенціал зростання, а інституційний виконує функцію "каналу другого порядку", що визначає ефективність (щільність) передавання імпульсів усіма іншими каналами через захист прав власності, виконання контрактів і якість регулювання. На основі проведеного аналізу побудовано матрицю перехресних зв'язків між каналами та запропоновано аналітичну (математичну) модель, яка формалізує ланцюг залежностей "інформація → вартість капіталу → інвестиції → випуск" і виводить композитну еластичність трансмісії, що засвідчує немультиплікативну, порогову роль інституційної якості у передаванні імпульсів політики. Визначено практичні імплікації запропонованого підходу для формування економічної політики в умовах повоєнного відновлення економіки України, зокрема необхідність синхронізації інформаційної відкритості, фінансової стабільності, інвестиційних стимулів та інституційних реформ як передумови ефективної трансмісії політики в економічне зростання.