КОНЦЕПЦІЯ ЕКСПЕРТНОГО ПАРТНЕРСТВА ЯК ОСНОВА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ СУЧАСНИХ ПОСЕРЕДНИЦЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ НА ПРОМИСЛОВОМУ РИНКУ

Анотація

Статтю присвячено формуванню концептуальних засад експертного партнерства як напряму посилення конкурентних позицій посередницьких підприємств на промисловому ринку. Показано, що посередницька ланка належить до найскладніших з точки зору формування стійкої ринкової позиції, оскільки посередницьке підприємство не володіє конструкцією та технологією виробництва товару і тому позбавлене можливості диференціюватися на рівні функціонального ядра. Систематизовано специфічні обмеження, що звужують простір диференціації посередника: похідний характер попиту, обмежене коло клієнтів, відсутність контролю над товаром, висока цінова прозорість ринку, низькі барʼєри входу, загроза дезінтермедіації. Обґрунтовано вичерпаність традиційного набору джерел конкурентоспроможності посередника (ціна, асортимент, логістичний сервіс), оскільки кожне з них легко відтворюється конкурентами і не формує барʼєрів переключення. Показано, що еволюційний перехід зовнішнього середовища за ланцюгом SPOD, VUCA, BANI, PLUTO змінює природу невизначеності, внаслідок чого ключовим питанням стає стійкість міжорганізаційних звʼязків. Проведено порівняльний аналіз концепцій маркетингу взаємовідносин, партнерського та колективного маркетингу і визначено межі їх застосовності до посередницьких підприємств. Запропоновано концепцію експертного партнерства, під якою розуміється форма міжорганізаційної взаємодії, за якої посередницьке підприємство приймає на себе частину функцій системи управління якістю підприємства-замовника, насамперед функцію експертного відбору, верифікації та адаптації товарно-технологічного рішення. Розроблено трирівневу модель експертного партнерства, що містить трансакційний, експертний та інтеграційний рівні. Розмежовано поняття «експертний маркетинг» та «експертне партнерство». Систематизовано форми, види та методи реалізації концепції. Розроблено матрицю позиціонування посередницького підприємства за критеріями унікальності експертної компетенції та ступеня її інституціалізації у системі управління якістю замовника.