ПРИЧИННО-НАСЛІДКОВІ ЗВ’ЯЗКИ МІЖ РОЗВИТКОМ ОБОРОННОГО СЕКТОРУ ТА СТРУКТУРНИМИ ЗМІНАМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Анотація

Повномасштабна війна зумовила істотні зміни у розподілі ресурсів і структурі попиту в економіці України. Зростання безпекових потреб супроводжується перерозподілом бюджетних видатків, розширенням державного попиту на озброєння, нарощуванням виробничих спроможностей оборонних підприємств і розвитком оборонних технологій. Через міжгалузеву кооперацію цей попит поширюється на суміжні види економічної діяльності та посилює конкуренцію за капітал, кваліфіковану працю, технології й бюджетне фінансування. Метою дослідження є виявлення та систематизація причинно-наслідкових зв’язків між розвитком оборонного сектору та структурними змінами національної економіки України, визначення каналів перерозподілу ресурсів і співвідношення модернізаційних ефектів зі структурними ризиками. Аналіз ґрунтується на даних про військові та бюджетні видатки, оборонне виробництво, виробничі спроможності, інноваційну активність і макроекономічні показники за 2021–2026 рр. Для міжнародних зіставлень використано показники військових витрат SIPRI, які розглянуто окремо від офіційних українських показників видатків на сектор безпеки і оборони. Причинно-наслідкові зв’язки простежено через послідовність виробничих і ресурсних змін, а не на основі кореляції агрегованих показників. Встановлено, що розвиток оборонного сектору став одним із вагомих чинників перерозподілу ресурсів у національній економіці. Частка військових витрат зросла з 3,2 % ВВП у 2021 р. до 34–40 % упродовж 2022–2025 рр., а обсяг виробництва озброєння і військової техніки у 2024 р. досяг близько 9 млрд дол. США. Систематизовано бюджетний, виробничий, інвестиційний, трудовий, технологічний і зовнішньоторговельний канали впливу. Оборонний попит сприяє локалізації, розвитку міжгалузевої кооперації, оновленню виробничої бази та інноваційній активності. Водночас концентрація ресурсів посилює конкуренцію за капітал і кваліфіковану працю, а залежність від критичного імпорту та державного замовлення створює додаткові структурні ризики. Довгостроковий ефект розвитку оборонного сектору залежатиме від того, наскільки сформований ним попит трансформуватиметься у додану вартість, створену в Україні, нові виробничі зв’язки та стійкі технологічні компетентності. Це потребує поглиблення локалізації, розвитку технологічної бази та диверсифікації джерел фінансування і ринків збуту.