ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В СИСТЕМІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ОБОРОНОЗДАТНІСТЮ ДЕРЖАВИ

Анотація

У статті досліджено теоретичні засади використання технологій штучного інтелекту в системі публічного управління обороноздатністю держави в умовах трансформації сучасного безпекового середовища та інтенсивного розвитку цифрових технологій. Обґрунтовано, що штучний інтелект поступово перетворюється на важливий чинник модернізації системи забезпечення національної безпеки і оборони, створюючи нові можливості для підвищення ефективності стратегічного планування, інформаційно-аналітичного забезпечення, прогнозування безпекових загроз, управління ресурсами та підтримки прийняття управлінських рішень. Визначено сутність штучного інтелекту в контексті науки публічного управління та обґрунтовано доцільність його розгляду одночасно як інструменту підвищення інституційної й управлінської спроможності держави та як специфічного об’єкта державного регулювання. Запропоновано багаторівневий підхід до використання штучного інтелекту у сфері забезпечення обороноздатності, що охоплює стратегічний, інституційно-управлінський, операційний і технологічний рівні.

Систематизовано основні функції штучного інтелекту в системі публічного управління обороноздатністю держави, серед яких виокремлено інформаційно-аналітичну, прогностичну, координаційну, оптимізаційну та контрольну. Визначено основні складові механізму публічного управління використанням технологій штучного інтелекту у сфері оборони: нормативно-правову, інституційну, організаційну, інформаційно-аналітичну, фінансово-економічну, кадрову та контрольно-оцінювальну. Запропоновано авторське визначення поняття «публічне управління використанням штучного інтелекту у сфері забезпечення обороноздатності держави». Обґрунтовано необхідність формування цілісної моделі публічного управління розвитком, упровадженням і використанням технологій штучного інтелекту в оборонній сфері, заснованої на принципах законності, стратегічної доцільності, відповідальності, підзвітності, технологічної надійності, кіберстійкості, захисту даних і належного людського контролю.