ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА СТУПЕНЯ ДОТРИМАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ СУБ'ЄКТІВ АГРАРНОГО БІЗНЕСУ

Анотація

У статті проведено комплексне дослідження рівня кадрового забезпечення та ступеня дотримання соціально-економічної безпеки аграрних підприємств України в умовах екстремальних викликів 2024–2025 років. Встановлено, що на сучасному етапі людський капітал перетворився з операційного ресурсу на базовий елемент стратегічного виживання національної економіки. Автором доведено, що стан захищеності життєво важливих інтересів агробізнесу безпосередньо залежить від здатності менеджменту долати критичний дефіцит робочої сили, який на кінець 2024 року охопив понад 70% суб’єктів господарювання.

Наукова новизна дослідження полягає у розробці багатофакторної системи показників оцінки кадрової безпеки, що інтегрує кількісні, якісні та економічні параметри. Обґрунтовано використання коефіцієнтів плинності, вибуття та залученості персоналу (за методикою Q12) як індикаторів внутрішніх загроз. Особливу увагу приділено розрахунку вартості найму та втрат від низької продуктивності в адаптаційний період, що дозволяє об’єктивізувати економічні наслідки кадрового голоду. У роботі застосовано математичну модель інтегрального показника безпеки, де соціально-економічна складова має ваговий коефіцієнт 0,28, що підкреслює пріоритетність людського чинника поряд із фінансовими ресурсами.

Окремий акцент зроблено на аналізі радикальних регуляторних змін початку 2025 року, зокрема повної цифровізації процедури бронювання працівників через портал «Дія» та посилення критеріїв критичності підприємств (збільшення порогу площі земель до 1000 га та річного доходу до 40 млн грн). Визначено, що ці заходи спричинили ефект «великої переатестації» галузі, стимулюючи бізнес до виходу з тіньового сектору та інтенсифікації виробництва. Сформульовано проактивні стратегії забезпечення стійкості агробізнесу, що базуються на технологічній компенсації дефіциту праці (точне землеробство, безпілотні рішення) та розвитку внутрішніх кадрових ліфтів. Зроблено висновок, що синергія державних механізмів підтримки та інвестицій бізнесу в цифровізацію є єдиною передумовою збереження кадрового потенціалу аграрного сектору як гаранта глобальної продовольчої безпеки.