ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ РЕСУРСІВ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ: ТЕНДЕНЦІЇ ТА СПЕЦИФІЧНІ ФАКТОРИ ВПЛИВУ

Анотація

Станом на початок 2025 року світовий та український аграрні сектори перебувають у стані глибокої трансформації, зумовленої конвергенцією технологічного прогресу, екологічних імперативів та безпрецедентних геополітичних викликів. Традиційні моделі ресурсів стають застарілими, поступаючись місцем інтегрованим системам, де цифрові дані, інтелектуальні активи та екологічна стійкість домінують у забезпеченні конкурентоспроможності. Для України відновлення ресурсного потенціалу в умовах триваючої військової агресії є питанням як економічного відродження, так і національної безпеки. У дослідженні використано багатовимірний підхід, що включає систематичний аналіз сучасних наукових публікацій (2018–2024 рр.), емпіричних даних Київської школи економіки та звітів щодо цифрової інтеграції (AI, IoT, Big Data). Проведено порівняльний аналіз ресурсних кластерів для оцінки ефективності моделей «зеленого зростання» та фінансування на основі принципів ESG.

У ході дослідження ідентифіковано п'ять основних ресурсних кластерів: природно-екологічні, матеріально-технічні, людські-інтелектуальні, фінансово-інвестиційні та цифрові-інформаційні. Ключові висновки свідчать про те, що воєнні ризики виступили каталізатором «примусової трансформації», змістивши акцент на автономну техніку та сівозміни з домінуванням олійних культур. Критичний «кадровий голод» (через мобілізацію 200 000 фахівців) пом’якшується впровадженням робототехніки на основі ШІ та інтелектуалізацією процесів. Крім того, дослідження підкреслює, що доступ до капіталу у 2025 році суворо пов’язаний з метриками ESG та вимогами Європейського зеленого курсу, де «вуглецеве землеробство» та біоенергетика (біомаса/біогаз) постають як нові фінансові та енергетичні ресурси.

Формування ресурсів змістилося з лінійного процесу постачання до складної системи управління знаннями та даними. Адаптивність аграрного сектору України, незважаючи на збитки, що перевищують 10 мільярдів доларів, ґрунтується на переході від сировинної моделі до виробництва з високою доданою вартістю через цифровізацію та екологічну відповідальність. Подальші дослідження мають зосередитися на довгострокових наслідках алгоритмічної класифікації ґрунтів та створенні децентралізованих енергоаграрних кластерів.