ОСНОВНІ СКЛАДОВІ ПОТЕНЦІАЛУ СТІЙКОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА: СОЦІАЛЬНІ, ЕКОНОМІЧНІ ТА ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ

Анотація

У статті розкрито зміст потенціалу стійкого розвитку підприємства як інтегрованої здатності забезпечувати довгострокову життєздатність і конкурентоспроможність за одночасного врахування економічних результатів, екологічних обмежень і соціальних зобов’язань. Обґрунтовано, що потенціал стійкого розвитку підприємства доцільно трактувати не як статичну суму ресурсів, а як систему ресурсно-компетентнісних передумов і управлінських здатностей підприємства до їх мобілізації та переналаштування відповідно до змін зовнішнього середовища. Акцентовано, що визначальною передумовою реалізації такого потенціалу виступає узгодженість стратегічних цілей підприємства з вимогами ключових стейкхолдерів та стандартами ESG, а також здатність управління забезпечувати перехід від декларативних намірів до вимірюваних результатів через систему показників, процедур контролю й підзвітності. Показано, що в умовах глобалізації ключовими чинниками трансформації потенціалу підприємства виступають конкурентний тиск, посилення стандартів і регуляторних вимог, зміна структури фінансових потоків та інтенсифікація цифровізації, які формують вимоги до прозорості, підзвітності та ефективності й стимулюють оновлення бізнес-процесів і технологій. Визначено, що така трансформація супроводжується зростанням значущості нефінансових параметрів діяльності, які формують довіру інвесторів і партнерів та впливають на доступ підприємства до ринків і ресурсів. Запропоновано компонентну модель потенціалу стійкого розвитку підприємства, що відображає взаємозв’язок економічного, екологічного та соціального блоків із результативними проявами інтегрованого потенціалу. Розроблено логічну схему впливу глобалізаційних драйверів на вимоги до підприємства та на зміну рівня його потенціалу через формування синергій і компромісів між компонентами «потрійного результату», що дозволяє інтерпретувати управлінські рішення як вибір між альтернативними траєкторіями збалансування результатів. Представлено цикл формування й нарощування потенціалу стійкого розвитку підприємства, який поєднує діагностику ESG-ризиків, стратегізацію цілей і KPI, ресурсно-процесну трансформацію, моніторинг і звітність, а також коригування на основі зворотного зв’язку; зазначено, що саме повторюваність цього циклу забезпечує відтворюваність досягнутих ефектів у часі. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання запропонованих моделей як методологічної основи для подальшого оцінювання потенціалу стійкого розвитку підприємства, побудови системи індикаторів та обґрунтування управлінських рішень у контексті глобальних викликів і зростаючої невизначеності.