ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Анотація

У статті обґрунтовано, що для забезпечення енергетичної безпеки України доцільно здійснювати інтегроване управління в організаційному, економічному та функціональному вимірах. Автором описано ключові елементи, інструменти та очікувані результати організаційного, економічного та функціонального контексту у системі управління енергетичною безпекою. Організаційний контекст управління енергетичною безпекою включає формування інституційної структури управління; координацію між суб’єктами енергетичного ринку; розвиток енергетичної децентралізації та локальних енергетичних систем через відповідні інституції, моделі взаємодії, платформи, що обумовить підвищення керованості та координації; розвиток локальної енергостійкості громад; інтеграцію підприємств у спільні енергетичні системи; зменшення залежності від централізованих систем. У рамках економічної складової управління енергетичною безпекою передбачається формування інвестиційних та тарифних механізмів; економічної логіки децентралізації та модернізації; стимулювання розвитку альтернативної енергетики; фінансової стійкості енергетичного сектору через реалізацію тарифної політики; застосування інвестиційних інструментів; моделей фінансування локальної енергетики в громадах та індустріальних парках; стимулювання промислової енергоефективності; економічні інструменти циркулярної енергетики, що обумовить підвищення інвестиційної привабливості галузі; модернізацію інфраструктури та зростання частки ВДЕ; зміцнення енергетичної автономії громад та енергетичних хабів; доступність енергії для бізнесу та населення. Функціональну складову управління енергетичною безпекою розкрито важливістю здійснення процесів управління, прогнозування, моніторингу та оцінювання; техніко-економічного обґрунтування рішень; управління ризиками через інженерний менеджмент; системи моніторингу та раннього попередження загроз; механізми управління ризиками; сценарний аналіз та систему адаптивних рішень, що забезпечить своєчасне виявлення загроз; зниження технічних, кібер- та економічних ризиків; обґрунтованість управлінських рішень; зростання адаптивності енергосистеми до стресів. Автором наголошено на важливості синергії цих блоків у системі забезпечення енергетичної безпеки.