МІЖДИСЦИПЛІНАРНИЙ ВИМІР КРИТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ: ВІД КЛАСИЧНОГО ТРАКТУВАННЯ ДО КОМПЛЕКСНОЇ МОДЕЛІ

Анотація

Стаття пропонує міждисциплінарний огляд еволюції дефініції «критична інфраструктура» – від класичного, переважно матеріально-об’єктного трактування до комплексної моделі, що інтегрує фізичні та кіберкомпоненти, соціальні й культурно-символічні виміри. На основі порівняння підходів США, ЄС, Великої Британії, Японії та КНР показано, як безпекові пріоритети, інституційні рамки та історичний досвід формують різні критерії ідентифікації та пріоритезації секторів КІ. Обґрунтовано зростання ролі системно-мережевих методологій для моделювання взаємозалежностей і каскадних збоїв, а також необхідність інтегрованої парадигми фізичного захисту та кіберстійкості. Український контекст подано крізь призму воєнної агресії РФ та євроінтеграційного курсу: проаналізовано Закон України «Про критичну інфраструктуру» від 16.11.2021 р. № 1882-IX, висвітлено зміщення акцентів від вузької оборонно-енергетичної оптики до ризик-орієнтованого, функціонально й соціально вмотивованого підходу. Доведено, що війна стала каталізатором перегляду міжнародних практик і засвідчила потребу розширити перелік критичних секторів та синхронізувати управління ризиками на перетині державної політики, ринку та технологій. Практична значущість дослідження полягає у формуванні двошарової (вузької та широкої) дефініції «критична інфраструктура» й у виробленні рекомендацій щодо поєднання чіткої класифікації секторів, інструментів зниження ризиків та ефективної координації заінтересованих сторін з метою підвищення загальної стійкості системи та зміцнення економічної безпеки.