ФЕРМЕРСЬКЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО ЯК КЛЮЧОВИЙ ФАКТОР РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ: ШЛЯХИ ДОСЯГНЕННЯ СТРАТЕГІЧНИХ ПРІОРИТЕТІВ

Анотація

У статті розглядається роль фермерських господарств як важливого сектору економіки України в умовах соціально-економічних трансформацій та євроінтеграції. Акцентується увага на значенні фермерства для розвитку сільського господарства, створення робочих місць у територіальних громадах та підвищення рівня життя населення. Досліджено динаміку розвитку фермерського сектору, його внесок у сільськогосподарське виробництво, особливості розподілу земельних ресурсів та регіональні відмінності у розвитку фермерства. Обґрунтовано необхідність підтримки та розвитку фермерських господарств як фактору регіонального розвитку, економічної стабільності та покращення соціального стану сільського населення.

Водночас у статті відзначено, що розвиток фермерських господарств у різних регіонах України неоднаковий, що зумовлено природно-кліматичними умовами та іншими регіональними особливостями. Фермерські господарства виступають потужним фактором, який забезпечує зростання сільськогосподарського виробництва, ефективне використання природно-ресурсного потенціалу та зміцнення соціально-економічної структури територіальних громад. Їх діяльність сприяє підвищенню зайнятості, наповненню місцевих бюджетів та забезпеченню населення необхідними продуктами харчування. У роботі також класифікуються фермерські господарства за спеціалізацією, юридичним статусом та розміром, що дає змогу краще розуміти різноманітність форм. Визначено сутність фермерського підприємництва як окремої форми господарювання, що базується на використанні земельних ділянок для виробництва сільськогосподарської продукції з метою реалізації на ринку та отримання прибутку. Стаття підкреслює стратегічну важливість фермерського підприємництва для підвищення рівня зайнятості, зміцнення місцевих бюджетів і розвитку територіальних громад. Визначено ключові напрями стратегічного розвитку галузі, серед яких покращення кредитування, впровадження інноваційних технологій, розширення навчально-консультаційної підтримки, розвиток співпраці між виробниками та формування сприятливого законодавчого середовища. Акцентується увага на необхідності розробки практичних механізмів реалізації цих пріоритетів з урахуванням галузевих та регіональних особливостей для забезпечення сталого розвитку фермерських господарств та зміцнення економіки України.