РАМКОВА КОНВЕНЦІЯ ООН ПРО ЗМІНУ КЛІМАТУ ТА ПАРИЗЬКА УГОДА ЯК ОСНОВИ ГЛОБАЛЬНОЇ КЛІМАТИЧНОЇ ПОЛІТИКИ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню внеску Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Паризької угоди як основи формування сучасної глобальної кліматичної політики. В статті зазначено, що поняття кліматичної нейтральності є ключовим у темі боротьби зі зміною клімату. Визначено, що пом’якшення зміни клімату має впроваджуватися через ті технології та дії, що ведуть до зниження викидів ПГ, а саме розвиваються відновлювані джерела енергії (ВДЕ), які скорочують потребу у викопному паливі, та енергоефективність, здійснюється перехід на електромобілі та альтернативні традиційним способи виробництва (наприклад, сталі), викопне паливо заміняють на зелене чи низьковуглецеве (наприклад, водень, біопаливо), використовуються технології вловлювання та захоронення вуглецю тощо. Встановлено, що основною метою Паризької угоди є втримати зростання глобальної температури у межах 1,5-2° С до 2100 року (згідно зі звітом IPCC), оскільки саме така межа була визначена як безпечна, така, що не призведе до катастрофічних непередбачуваних наслідків для людства, підвищення здатності адаптуватися до несприятливих наслідків зміни клімату, забезпечення узгодженості фінансових потоків із напрямом низьковуглецевого та опірного до зміни клімату розвитку. Зроблено висновок, що відновлення країни неминуче призведе до додаткових викидів ПГ, тому важливо обрати таку концепцію відновлення, яка мінімізує обсяги викидів та забезпечить економічне зростання без зростання викидів ПГ. Це можливо в рамках концепції «відбудувати краще ніж було» із застосуванням принципів зеленого відновлення під час розробки національних та регіональних програм відбудови/реконструкції по всій Україні.