ІНСТИТУЦІЙНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНИМ РОЗВИТКОМ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД В УМОВАХ ВІЙНИ ТА ПІСЛЯВОЄННОЇ ВІДБУДОВИ

Анотація

Соціокультурний розвиток є ключовим аспектом життя громадян, сприяє національній єдності, патріотизму та зміцненню громадянського суспільства. Культурні події виконують формуючу громадянську функцію та підвищують інвестиційну привабливість країни. Поняття «культура», «соціокультурна діяльність» і «соціокультурний простір» охоплюють усі сфери життя — від матеріальної до духовної. Соціокультурна діяльність включає створення й поширення культурних цінностей, підтримку творчості та комунікації, сприяє формуванню громадянської ідентичності та особистого самовизначення — основ згуртованості громади.

У часи війни роль культури зростає: вона забезпечує стабільність суспільства, зберігає ідентичність і протистоїть спробам знищення української нації. Агресія Росії спрямована не лише на фізичне знищення, а й на культурну та національну ідентичність України. Незважаючи на загрозу, підтримка культурної сфери в Україні залишається обмеженою, особливо з боку держави та бізнесу; основну допомогу надають міжнародні організації, волонтери та громадські ініціативи.

Серед основних викликів — застаріла інфраструктура, нестабільне фінансування, низька заробітна плата, кадровий дефіцит, слабка цифровізація та зниження інтересу населення. Децентралізація надала громадам більше повноважень у сфері культури, відкривши потенціал розвитку місцевої ідентичності, туризму та економіки, але водночас створила труднощі в управлінні культурною діяльністю та забезпеченні доступності послуг.

Дослідження аналізує інституційні аспекти управління соціокультурною сферою в умовах реформи децентралізації та війни. Визначено структурні, правові й організаційні зв’язки, актуальні виклики розвитку, а також запропоновано шляхи покращення умов для культурного зростання та повоєнного відновлення. Завдяки системному підходу та методам контент-аналізу, порівняльного аналізу, експертного оцінювання, SWOT-аналізу, індукції та дедукції встановлено, що ефективність управління залежить від інституційної спроможності та здатності до адаптації. Надано рекомендації щодо зміцнення кадрового потенціалу, інфраструктури, цифровізації та забезпечення рівного доступу до культурних послуг.