КОНЦЕПТУАЛЬНА ЕВОЛЮЦІЯ СТАЛОГО СІЛЬСЬКОГО РОЗВИТКУ

Анотація

У статті здійснено комплексне узагальнення та розвиток теоретико-методологічних засад сталого сільського розвитку крізь призму концептуальної еволюції відповідної наукової парадигми. Розкрито генезис концепції сталого розвитку від екологічно орієнтованих ідей обмеженості природних ресурсів до формування інтегрованої соціо-еколого-економічної моделі, інституціоналізованої у міжнародних програмних документах і політиках. Проаналізовано трансформацію підходів до сільського розвитку – від екзогенного та модернізаційного до ендогенного, неоендогенного і резильєнтного, що відображає зміщення акцентів від галузевого аграрного зростання до комплексного територіального розвитку. Систематизовано наукові підходи до трактування змісту сталого сільського розвитку, виокремлено його ключові концептуальні виміри: економічний, соціальний, екологічний, інституційний і системно-резильєнтний. Обґрунтовано роль багатофункціональності сільського господарства, територіального капіталу та інституційної спроможності громад як базових детермінант довгострокової сталості сільських територій. Запропоновано авторське визначення категорії «сталий сільський розвиток» як багатовимірного безперервного процесу трансформації сільських територій на засадах збалансування економічного зростання, соціальної інклюзивності та екологічної відтворюваності з урахуванням принципів міжпоколінної справедливості та участі громад. Розроблено концептуальні моделі забезпечення сталого сільського розвитку, зокрема трикомпонентну модель взаємодії базових вимірів сталості, структурно-функціональну модель відтворення територіального капіталу та «квадрант сталості» як аналітичний інструмент стратегічного управління розвитком сільських територій. Доведено, що інтеграція зазначених підходів формує методологічне підґрунтя для підвищення життєздатності, конкурентоспроможності та резильєнтності сільських громад в умовах сучасних трансформаційних викликів. Окреслено перспективи подальших досліджень, пов’язані з розробленням систем індикаторного оцінювання сталості, моделюванням відтворення територіального капіталу та адаптацією концептуальних положень до практики стратегічного планування розвитку сільських територій України.