ПУБЛІЧНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО ЯК ІНСТРУМЕНТ СТРАТЕГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО СІЛЬСЬКОГО РОЗВИТКУ

Анотація

Метою статті є поглиблення теоретико-методичних та інституційних засад публічно-приватного партнерства як інструменту стратегування сталого сільського розвитку. У статті досліджено публічно-приватне та публічно-приватно-громадське партнерство як інструменти стратегічного управління сталим сільським розвитком в умовах децентралізації, євроінтеграційних трансформацій і повоєнного відновлення економіки України. Обґрунтовано теоретико-методичні та інституційні засади формування багаторівневої архітектури публічно-приватного врядування, що інтегрує національний, регіональний і місцевий рівні планування, фінансування, реалізації та моніторингу партнерських проєктів на сільських територіях. Запропоновано концептуальну модель взаємодії влади, бізнесу та громади, у межах якої територіальна громада розглядається не лише як кінцевий бенефіціар, а як квазі-партнер стратегічного управління, соціального контролю та забезпечення легітимності управлінських рішень. Розроблено процесну модель життєвого циклу проєктів публічно-приватного партнерства, що поєднує інструменти стратегічного скринінгу, фінансового структурування, розподілу ризиків, ESG-оцінювання, KPI-моніторингу та громадського нагляду в єдину управлінську систему. Доведено, що інтеграція механізмів публічно-приватного партнерства з концепцією «Розумні села» формує синергетичний ефект у сфері цифровізації, розвитку інфраструктури, аграрних інновацій і соціальних послуг, підвищуючи інституційну спроможність громад та інвестиційну привабливість сільських територій. Визначено ключові інституційні, фінансово-економічні, технологічні та правові чинники результативності партнерських проєктів в умовах підвищених безпекових, воєнних і інвестиційних ризиків. Практична значущість отриманих результатів полягає у можливості використання запропонованої моделі органами державної влади та місцевого самоврядування для формування програм розвитку публічно-приватного партнерства, розроблення типових контрактів, створення центрів компетенцій і впровадження інструментів стратегічного управління сталим сільським розвитком.