СУТНІСТЬ ТА ЕВОЛЮЦІЯ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ

Анотація

У статті досліджено теоретичний базис стратегічного управління підприємством, еволюція стратегічного управління, сутність, ключові підходи та принципи стратегічного управління діяльністю підприємства. Зазначено, що вперше термін «стратегія» в 1962 р. використав А. Чандлер, а термін «стратегічне управління» І. Ансофф у 1965 р. Досліджено еволюцію стратегічного планування. І. Ансоффом виділив чотири етапи розвитку стратегічне управління, зокрема: І етап – реактивна (чендлерівська) адаптація, ІІ етап – стратегічне планування, ІІІ етап – управління стратегічними можливостями, ІV – управління проблемами в реальному масштабі часу. Д. Аакер виділив дещо іншу періодизацію стратегічного управління, яка як і попередня (запропонована І. Ансоффом) включає чотири етапи, а саме: І етап – бюджетування та контроль, ІІ етап – довгострокове планування, ІІІ етап – стратегічне планування, ІV – стратегічне ринкове управління. Проаналізовано школи стратегій, які детально проаналізовано в роботі Г. Мінцберга, Б. Альстренда і Дж. Лемпела. Ці школи можна згрупувати за характером досліджень у три групи в наступній послідовності: І група – входять 3 школи: дизайну, планування та позиціонування; ІІ група – входять 6 шкіл: підприємницька, когнітивна (пізнавальна), школа навчання, влади (силова), культури і зовнішнього середовища; ІІІ група – входить 1 школа: конфігурації. У статті проаналізовано існуючі визначення сутності поняття «стратегічного управління», під яким розуміють процеси прийняття управлінських рішень або набори рішень; управлінський процес; модель дій; управління організацією, що ґрунтується на людському потенціалі тощо. Сформульовано авторське визначення стратегічного управління, під яким слід розуміти специфічні процеси прийняття та реалізації управлінських рішень щодо формування та виконання стратегії з метою досягнення встановлених цілей, які ґрунтуються на об’єктивній оцінці зовнішніх та внутрішніх умов функціонування підприємства.