СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ТА АДМІНІСТРУВАННЯ У КОНТЕКСТІ ЗВ’ЯЗКУ ПУБЛІЧНОЇ ПОЛІТИКИ, НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ТА ІНСТИТУЦІЙНОЇ СПРОМОЖНОСТІ ДЕРЖАВИ

Анотація

У статті акцентується увага на інституційній спроможності держави, яка проявляється через ефективність політичних та управлінських процесів, які, в кінцевому підсумку, відображають потреби громадян у безпеці. Тому актуальним є системний аналіз взаємозв’язку публічного управління та адміністрування у контексті публічної політики та національної безпеки у контексті інституційній спроможності держави.

Ефективність управлінських рішень залежить від системного осмислення взаємозв'язку публічної політики, публічного управління та адміністрування. Це впливає на відображення властивостей та співвідношень політичних, публічних, державних та інших управлінських рішень щодо забезпечення національної безпеки та інституційної спроможності держави. У такому контексті важливо розкрити сутність та взаємозв’язок соціальних явищ, позначених поняттями “публічна політика”, “публічне управління” та “публічне адміністрування”, що дозволяє уникнути неоднозначності та суперечностей при підготовці управлінських рішень.

Попри спроби науковців привести зміст вказаних понять до виду, що дозволить оперувати ними у процесі розв'язання управлінських задач, поза колом уваги залишаються чинники, які зумовлюють безпековий компонент цих понять та інституційну спроможність держави. Це підкреслює актуальність дослідження інституційної спроможності держави у контексті сучасних уявлень про публічне управління та адміністрування, публічну політику та національну безпеку, як соціальні явища.

З’ясовано, що інстинкт самозбереження людини зумовлює мотивацію та цілі управлінських рішень як спосіб реагування на загрози соціальним системам. Обґрунтовано, що управлінські процеси в соціальних системах та аналіз функціональних завдань суб’єктів управління доцільно здійснювати у контексті режимів буття систем та їх безпеки. Виявлені методологічні відмінності у цілепокладанні суб’єктів публічного управління та адміністрування у контексті динаміки кризових ситуацій, що породжує дві групи цілей: управління ймовірністю виникнення кризової ситуації та управління рівнем захищеності людини, суспільства та інститутів держави. Показано визначальне місце в публічній політиці суб’єктів державного управління та її спрямованість на реалізацію національних інтересів. З’ясовано, що місією публічного управління та адміністрування є системний вплив на всі сфери суспільства з метою підтримки його цілісності та сталого розвитку, тому їх цілепокладання визначається публічною політикою на стратегічному рівні управління. Акцентується увага на тому, що, попри подібність технологій прийняття державно-політичних та державноуправлінських рішень, їх наслідки для безпеки соціальних систем суттєво різняться через ступінь невизначеності чинників, які впливають на ці рішення. З’ясовано, що акцент у розумінні сутності публічного управління та адміністрування має бути зроблено на їх цілях, визначених у контексті впливу соціальних інститутів на суспільні процеси, від ефективності якого залежить забезпечення безпеки соціальних систем на етапі їх функціонування та розвитку.