ІНСТРУМЕНТИ ПРОТИДІЇ СИСТЕМНІЙ КОРУПЦІЇ: АСПЕКТИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ БІЗНЕСУ
DOI:
https://doi.org/10.31891/2307-5740-2023-318-3-49Ключові слова:
системна корупція, економічна безпека бізнесу, механізм протидії корупції, інструменти посилення економічної безпеки, суб’єкти підприємництваАнотація
У дослідженні розкрито актуальність проблематики формування та реалізації державної політики протидії корупції як критично негативного чинника щодо забезпечення економічної безпеки підприємництва в країні. Метою дослідження визначено ідентифікацію інструментів протидії системній корупції в Україні та зміцнення за рахунок цього низки важливих параметрів економічної безпеки підприємництва. Зроблено висновок, що попри низку позитивних змін системну корупцію подолати все ще не вдалося. Під системною корупцією запропоновано розуміти корупційні дії в системі органів державної влади, пов’язані з великими обсягами операцій і коли корупція перетворилася на систему, для якої характерні: сукупність взаємопов’язаних між собою елементів, наявність двох або більшої чисельності типів зв’язків, існування ієрархічних рівнів корупції, самоорганізованість та відтворювальність корупційних і пов’язаних із ними процесів. Системна корупція породжує відповідні системні негативні наслідки, одним з яких, безумовно, є демотивація до підприємництва, відповідно, критичний спад ділової активності населення, а, відтак, конкуренції на ринках, інвестицій, зайнятості і т. п. Доведено, що політика протидії системній корупції має бути системною і опиратися на комплекс інструментів, спрямованих на виправлення ситуації за всіма рівнями відносин, видами економічної діяльності та часовими горизонтами. Ефективна реалізація прикладних засад державної політики детінізації національної економіки потребує проектування організаційно-економічного механізму протидії системній корупції, особливо у базових видах економічної діяльності, що позиціонується як регулятор негативних господарських процесів, функціонування якого спрямоване на дотримання засад прозорості у відносинах бізнесу та влади, відсутності хабарництва, легалізації тіньового капіталу, зменшення масштабів обігу тіньових оборудок, підвищення прозорості господарювання та подолання диспаритету між обсягами податкових надходжень і реальними масштабами господарювання суб’єктів національної економіки.