ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ В УКРАЇНІ: ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД

Анотація

Ресурсозбереження є ключовою складовою сталого розвитку, що має важливе значення для збереження природних ресурсів i забезпечення економічного розвитку країни. Недооцінка значення ресурсозбереження може призвести до втрати більшості природних ресурсів, загострення соціально-економічних проблем та зниження рівня життя населення. Cаме тому дослідження в цій галузі забезпечують розуміння та підтримку впровадження стратегій та політик ресурсозбереження, які забезпечують стійке економічне зростання та забезпечують збереження природних ресурсів для майбутніх поколінь. Надано сутність поняття ресурсозбереження та наведено основні підходи до його визначення та оцінки. У роботі проаналізовано досвід країн, що вже успішно впровадили стратегії ресурсозбереження та енергоефективності. Зокрема, досліджено розвиток відновлювальної енергетики в Німеччині, де пріоритет віддається вітровій та сонячній енергії, з використанням новітніх технологій для забезпечення ефективної збереження енергії; країни Скандинавії, де забезпечення сталого розвитку розглядається як державна стратегія та підтримується широкими програмами інвестування в інновації та технології з низькою викидом вуглецю; країни Азії, такі як Японія та Китай, де ресурсозбереження і екологічна безпека є пріоритетними завданнями, що підтримуються державними програмами та стимулами для промисловості. Успішне ресурсозбереження можливе завдяки державній підтримці, стимулюванню інновацій та розвитку відновлювальної енергетики. Україна має значний досвід у ресурсозбереженні. Проте в умовах воєнного стану дедалі важче підтримувати фінансово і технічно, а також організаційно заходи з ресурсозбереження. Україна здійснює заходи щодо ресурсозбереження, які дозволили досягти ефективності використання ресурсів на рівні від 12% до 44%. Найбільш ефективною є робота з вторинними сировинними ресурсами, де вдалі проєкти дозволили зберегти більше 44% використання відходів та ресурсів. Проте, потрібно звернути увагу на використання земельних ресурсів, де ефективність становить лише 15%, що свідчить про необхідність зміни підходу до використання землі та її раціонального використання. Наголошено на необхідності розвитку програм ресурсозбереження. Окреслено основні перспективи розвитку енергозберігаючих технологій в Україні.