ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ФУНКЦІОНУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Анотація

У статті досліджено одну з найбільш актуальних проблем сучасного аграрного виробництва – забезпечення еколого-економічної ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств. В умовах посилення антропогенного навантаження на природні ресурси, змін клімату, інтенсифікації виробництва та зростання вимог до економічної результативності діяльності аграрних суб’єктів, досягнення балансу між економічними і екологічними пріоритетами постає як ключове завдання сталого розвитку аграрного сектору. Акцентується увага на багатогранності поняття еколого-економічної ефективності, яке охоплює як досягнення високих виробничо-фінансових результатів, так і мінімізацію негативного впливу на довкілля. У роботі представлено огляд наукових підходів до оцінювання еколого-економічної ефективності, висвітлено напрацювання провідних вітчизняних і зарубіжних науковців у цій сфері. Особливу увагу приділено методологічним основам формування інтегральних показників, які дозволяють комплексно враховувати економічні та екологічні індикатори діяльності підприємств. Запропоновано системний підхід до аналізу ефективності, що враховує взаємозв’язки між компонентами агроекосистеми та зовнішніми умовами господарювання. Охарактеризовано основні групи факторів, які впливають на рівень еколого-економічної ефективності, серед яких виокремлено технологічні інновації, кліматичні зміни, екологічне забруднення, державну політику та соціальні чинники. Зокрема, наголошено на важливості впровадження ресурсоощадних технологій, підвищення енергоефективності, підтримки біорізноманіття та розвитку органічного виробництва. Також відзначено роль державного регулювання, екологічного оподаткування, екостимулів і підтримки «зелених» ініціатив у підвищенні ефективності аграрного виробництва на національному рівні. Результати дослідження дозволяють зробити висновок про необхідність перегляду традиційних моделей управління в аграрному секторі на користь інтегрованого еколого-економічного підходу. Практичне значення статті полягає у можливості використання запропонованої методології оцінювання ефективності при формуванні стратегій розвитку сільськогосподарських підприємств, розробці регіональних агроекологічних програм та системи аграрного екологічного моніторингу. Робота є вагомим внеском у розвиток науково-методичних засад сталого господарювання в аграрному секторі України.