ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ПІДТРИМКИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД В УКРАЇНІ

Анотація

У статті комплексно досліджено державну політику підтримки сталого розвитку територіальних громад в умовах трансформації системи публічного управління, посилення процесів децентралізації та адаптації до викликів воєнного та післявоєнного періодів. Визначено теоретико-методологічні засади поняття «сталий розвиток» у контексті місцевого самоврядування, а також систематизовано основні підходи до формування та реалізації політики сталого розвитку територій. Особливу увагу приділено аналізу стратегічних документів державного рівня, включаючи Державну стратегію регіонального розвитку на 2021–2027 роки, Національну економічну стратегію до 2030 року, а також іншим галузевим політикам, що прямо або опосередковано впливають на розвиток громад. У процесі дослідження проаналізовано фінансові механізми підтримки громад, зокрема функціонування системи міжбюджетних трансфертів, державних субвенцій та дотацій, а також залучення коштів міжнародної технічної допомоги. Обґрунтовано, що державна політика має бути не лише реактивною, а й проактивною – такою, що сприяє довгостроковій самодостатності громад, їхній економічній стійкості, екологічному балансу та соціальній згуртованості. Розглянуто роль органів місцевого самоврядування у реалізації державної політики, наголошено на важливості посилення кадрового потенціалу, цифрової трансформації управління, залучення мешканців до прийняття управлінських рішень. У статті також акцентовано на необхідності вдосконалення механізмів моніторингу й оцінки ефективності реалізації політики сталого розвитку за допомогою індикаторів, синхронізованих із Цілями сталого розвитку ООН. Виявлено основні бар’єри на шляху до ефективного впровадження державної політики підтримки громад, серед яких: дисбаланс у фінансовому забезпеченні, фрагментарність нормативного поля, обмежена координація між рівнями влади. У результаті проведеного аналізу запропоновано низку практичних рекомендацій щодо вдосконалення державної політики підтримки сталого розвитку територіальних громад, зокрема — створення стимулюючих фінансових інструментів, посилення участі громад у програмуванні державних і регіональних політик, розширення функцій агентств регіонального розвитку, інституціоналізація моніторингу результатів на основі чітко визначених якісних і кількісних показників.