ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЄКТІВ ЯК МІРА ДОСЯГНУТОСТІ РЕЗУЛЬТАТІВ ТА ПОТЕНЦІЙНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ

Анотація

У статті досліджується питання умов та критеріїв успіху реалізації проєкту. У першу чергу автором було розглянуто класичні підходи оцінювання, що зосереджені на вимірі досягнення початково визначених цілей у межах «залізного трикутника», тобто з точки зору часу, якості та бюджету. Далі, розвиваючи думку щодо критеріїв успішності проєктів, було проаналізовано праці науковців, які обґрунтовували розширення умов оцінювання, шляхом: врахування очікувань стейкхолдерів; виокремлення критеріїв для проєкту як процесу та продукту проєкту як результату; врахування контексту; зміни критеріїв успіху з часом тощо.

У результаті автор звертає увагу на дискусійності розуміння умов визначення успіху, недосконалості чи провалу проєкту, вважаючи, що успіх проєкту є багатовимірною та динамічною концепцією. Значний ступінь невизначеності проєктів (з точки зору вартості, часу, якості та операційних результатів) на початкових стадіях унеможливлює прийняття критеріїв оцінки за фактом досягнення першочергових цілей, планів та виконання формальних процесів. А необхідність врахування цілей зацікавлених сторін, які часто з часом змінюються, підтверджує гнучкість та комплексність процесу для об’єктивного вимірювання успіху проєкту. У свою чергу в управлінні проєктами обмежена кількість параметрів успіху, з якими погодилися б ключові зацікавлені сторони, як внутрішні, так і зовнішні щодо основної команди реалізації проєкту. Дослідження показали, що недосконалість є нормою інноваційних проєктів, а урахування теорії феномену Фенікса доводить важливість  впливу часового виміру на оцінку проєкту як успішного чи невдалого.