ЦІЛІ ТА ОСНОВНІ ОРІЄНТИРИ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ ЗА УМОВ ЕКОНОМІКИ ВІЙСЬКОВОГО ЧАСУ

Анотація

З’ясовано енергетичний потенціал України за умов військового часу. Проаналізовано напрацювання вчених, дослідників та практиків стосовно цілей та стратегій розвитку енергетичної системи. Окреслено основні етапи формування енергетичної безпеки, як соціально-економічної категорії протягом трансформаційних зрушень. Найважливіші з них: етап тривалого директивного та централізованого управління; етап активних трансформаційних зрушень економіки 1990 років, системних кризових явищ, процесів децентралізації системи управління; етап стабільності та відтворення в інноваційному забезпеченні енергетичного регулювання паливно-енергетичним сектором; етап відродження енергетичної безпеки післявоєнного періоду (розпочато з березня 2022 року і триває до сих пір). Досліджено роль та значення таких процесів як глобалізація, лібералізація та диверсифікація, які чинять вплив на розширення меж інтеграційного енергетичного середовища. Узагальнено цілеоб’єктність в напрямі досягнення енергетичної безпеки, виокремлено наступні напрями: традиційні види енергетики (вугілля, газ, нафтопродукти); гідроенергетика; атомна енергетика; відновлювальні джерела енергії. Структуровано економічні категорії за ступенем впливу на енергетичну безпеку, на мікро-, макро-, мезо- рівнях. Систематизовано цілі та основні стратегії забезпечення ЕБ підчас економіки воєнного стану України. Надано пропозиції щодо оптимального та найбільш економічно-обґрунтованого способу їх досягнення.

Комплементарний характер здійснення стратегії енергетичної безпеки можливий за рахунок з’ясування та уникнення причин та наслідків ймовірних загроз та ризиків. Наслідки стратегії енергетичної безпеки передбачають врахування також ознак і технологічної, екологічної, ресурсної та соціальної безпеки. Попри те що, вирішення проблеми енергетичної безпеки націлено на досягнення загольнодержавницьких цілей, водночас дрібні проблеми залишаються поза увагою. Тому слід враховувати при розробці відповідної стратегії короткострокові та довгострокові етапи реалізації. Щодо результативності зазначеної стратегії слід обґрунтувати необхідний понятійно-концептуальний інструментарій та методологічні напрями подальшого узагальнення. Враховуючи Енергетичну стратегію України до 2035 року «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність», слід розробити відповідні види енергетичних стратегій відносно підвищення енергоефективності, зміцнення норм та принципів енергетичної безпеки та упередження ймовірних загроз.