РОЛЬ ТА ВПЛИВ ЛІДЕРСТВА ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД У ВОЄННИЙ ПЕРІОД: ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
DOI:
https://doi.org/10.31891/2307-5740-2024-328-30Ключові слова:
територіальна громада, лідерсвто, розвиток, підприємництво, фінансові ресурсиАнотація
В дослідженні доведена важливість місцевого самоврядування в умовах воєнного стану на території України, як для мешканців громади, так і країни, загалом, зосереджуючись на підтримці та відновленні інфраструктури, житла, комунальних послуг та культурно-історичної спадщини. Підкреслено активну роль органів місцевого самоврядування у впровадженні необхідних змін та зміцненні інституцій. Висвітлення лідируючої позиції органів місцевої влади у прийнятті важливих рішень для ефективного функціонування територіальних громад є ключовим аспектом дослідження, особливо з огляду на майбутні передумови післявоєнної відбудови. Наведено виклики та подальші перспективи з якими зіткнулися територіальні громади в воєнний період, такі як: збір коштів на потреби армії, надання волонтерської допомоги у вигляді продуктів харчування, медичного обладнання та особистого захисту для бійців, а також залучення ресурсів та експертизи для реалізації проектів з підтримки військових та їх сімей тощо. Крім того, територіальні громади спрямовані на підвищення свідомості та морально-психологічну підтримку військовослужбовців, а також на залучення участі громадян у захисті країни через участь у волонтерській діяльності та інших формах місцевої оборони. Проаналізовано бюджети територіальних громад Харківського регіону та виокремлено фінансові ресурси, які були надані в вигляді допомоги українській армії. Доведено, що незважаючи на те, що Харківський регіон напряму межує з країною агресором – росією, а також в деяких громадах Харківщини ведуться активні бойові ді, то м. Харків, все одно, залишається в лідируючих позиціях серед внутрішньо переміщених осіб та бізнесу, який релокувався до цього міста. В дослідженні також наведено основні рекомендації, які допоможуть територіальним громадам проявити свої лідирські позиції у воєнний та післявоєнний періоди. До них віднесено: стратегічне керівництво, організаційні навички, психологічна підримка, міжнародні відносини, адаптація та реагування.