СПЕЦИФІКА ОРГАНІЗАЦІЇ СІЛЬСЬКОГО ТУРИЗМУ В ЗАРУБІЖНІЙ ПРАКТИЦІ
DOI:
https://doi.org/10.31891/2307-5740-2022-308-4-43Ключові слова:
сільський туризм, потенціал, рекреаційний комплекс, агротуризм, сфера туризмуАнотація
Розвиток туризму у сільських регіонах – це інструмент перерозподільної моделі для скорочення розриву між найбільш відсталими сільськими районами та іншими галузями економіки. Фактично у багатьох сільських регіонах у Європі сільське господарство перестало бути найважливішою формою використання землі та найважливішою діяльністю сільської громади. У світовій туристській практиці відпочинок у сільській місцевості давно має стійку популярність. Це пов'язано з тим, що чим більше люди дізнаються про несприятливий вплив міського середовища на здоров'я, тим більш затребуваним стає відпочинок у віддаленій від мегаполісів місцевості. Міжнародна практика показує, що розвиток сільського туризму є великою соціально-економічною програмою з переведення частини аграрного сектора із сфери виробництва у сферу послуг. Слід зазначити, що у межах сільського туризму практикується і пряма виробнича діяльність: відродження та розвитку різних народних і художніх промислів, традиційного ремісничого виробництва, виробництво екологічно чистих продуктів. Сільський туризм дозволяє також знайти засоби та способи для збереження природи. У багатьох країнах розвиток цього виду туризму став головним напрямом охорони та відтворення національних сільських ландшафтів. З функціонального погляду сільський туризм тісно пов'язаний з іншими видами туризму, насамперед із рекреаційним, культурним, спеціалізованими видами туризму — мисливським, рибальським, культовим тощо. Все це дозволяє включати сільський туризм у комбіновані тури, що примножує попит на традиційний туристичний продукт. Незалежно від специфіки конкретних територій, концепції розвитку сільського туризму, крім економічного (комерційного) контексту, як правило, мають також певний ідеологічний зміст. Отримуваний туристами досвід формується не лише в ході вивчення ними архітектурних пам'яток, творів мистецтва чи народної творчості, але й шляхом безпосередніх контактів з такими реаліями сільської місцевості, як властиві її мешканцям гостинність, привітність та доброзичливість